11 листопада. На ворожій території

“Тому, хто вважає, що він стоїть, нехай стережеться, щоб не впав” (1 Кор. 10:12).БМ 355.2

Коли Христос напередодні Юдиної зради застерігав Своїх учнів: “Всі ви спокуситеся”, Петро впевнено заявив: “Хоч і всі спокусяться, — але не я!” (Марка 14:27, 29). Петро не бачив небезпеки, яка йому загрожувала. Самовпевненість обманула його. Він думав, що зможе протистояти спокусі, однак лише через кілька годин прийшло випробування і він клявся, зрікаючись свого Господа (Наочні уроки Христа, c. [152]).БМ 355.3

Петро не хотів, щоб його впізнали. Удаючи байдужого, він опинився на території ворога і став легкою здобиччю спокусника. Якби від нього вимагалося боротися за свого Вчителя, він був би відважним воїном. Але коли на нього почали презирливо показувати пальцем, він злякався. Чимало людей і сьогодні готові до рішучої боротьби в Ім'я Господа, але відрікаються від своєї віри, злякавшись глузувань. Спілкуючись із тими, кого слід уникати, вони наражаються на спокусу. Ці люди дають можливість ворогові спокушати їх, а тому говорять і роблять те, чого за інших обставин ніколи б не допустили. Учень Христа, який у наші дні приховує свою віру через страх перед стражданнями або осудженням, зрікається свого Господа так само, як Його зрікся Петро під час суду (Христос — надія світу, c. [712]).БМ 355.4

Коли спів півня нагадав йому про слова Христа, вражений і приголомшений своїм учинком, він обернувся і глянув на свого Господа. У цю мить Христос подивився на Петра, і в цьому сумному погляді, у якому змішалися співчуття та любов, апостол побачив самого себе. Вийшовши геть, він гірко заплакав. Той погляд Христа змінив його серце. Петро гірко каявся у власному гріху… Відтоді самовпевненість покинула його. Більше ніколи він не повторював хвалькуватих заяв…БМ 355.5

Через самовпевненість Петро впав, але через покаяння його стопи знову зміцнилися. Кожний грішник, який кається, може знайти підбадьорення в досвіді Петра (Наочні уроки Христа, c. [152-155]).БМ 356.1