Показний хліб завжди лежав перед Господом як постійне приношення… Він називався “показним хлібом”, або “хлібом покладання”, тому що завжди був у присутності Господа як визнання того, що людина постійно перебуває в залежності як від дочасної, так і духовної поживи, яку можна отримати від Бога лише завдяки посередництву Христа… Як манна, так і показний хліб указували на Христа — Живий Хліб, Котрий завжди перебуває в присутності Бога задля нас (Патріархи і пророки, c. [354]).ВЯЖ 231.4

Під час кадіння пахощів священик мав змогу найповніше відчути присутність Бога — більше, ніж під час будь-якого іншого акту щоденного служіння. Оскільки внутрішня завіса святині не досягала стелі, Божу славу над престолом благодаті можна було певною мірою бачити з першого відділення. Коли священик кадив фіміамом перед Господом, він звертав свій погляд до ковчега, і, коли здіймалася хмара кадіння, Божественна слава опускалася на престол благодаті, наповнюючи Святе святих. Часто вона настільки заповнювала собою обидва відділення, що священик змушений був відходити до дверей скинії.ВЯЖ 231.5

Як у прообразному служінні священик вірою дивився на престол благодаті, якого не міг бачити, так і Божий народ сьогодні має звертати свої молитви до Христа, Великого Первосвященика, Котрий, залишаючись невидимим для людського ока, заступається за віруючих у Небесному святилищі.ВЯЖ 232.1

Фіміам, що підносився з молитвами Ізраїлю, символізує заслуги й заступництво Христа, Його досконалу праведність, яка через віру зараховується Його народові та завдяки якій Бог приймає поклоніння грішних істот. Перед завісою Святого святих стояв жертовник вічного заступництва, а перед Святим — жертовник постійного викуплення. Завдяки крові й кадінню можна було приступити до Бога. Ці символи вказували на великого Посередника, через Якого грішники можуть наблизитися до Єгови; лише через Нього віруюча покаянна душа може отримати милість і спасіння (там же, с. [353]).ВЯЖ 232.2

9 липня. Щоденне посвячення Богові

11 липня. Христос помер за кожного з нас