Справжні мотиви до служіння

Багато з так званих християн не з'єднані з Христом. їхнє щоденне життя, їхній дух свідчать про те, що Ісус, надія слави, не перебуває в них. На них не можна покладатися, їм не можна довіряти. Ці люди прагнуть вкласти у своє служіння мінімум зусиль, вимагаючи водночас найвищої плати. Слово “слуга” стосується кожної людини, бо всі ми — слуги, і добре, коли бачимо, за яким зразком формується наш характер: за зразком невірності чи вірності.ВМ 171.2

Чи спостерігається загалом серед слуг тенденція виконати якомога більше роботи? Чи радше переважає мода якомога швидше проковзнути через роботу й отримати платню ціною найменших зусиль зі свого боку? Мета полягає не в тому, щоб якомога старанніше виконати роботу, а в тому, щоб одержати винагороду. Хто вважає себе слугою Христа, той не повинен забувати наказу апостола Павла: “Раби, слухайтесь у всьому тілесних панів, не служіть їм про людське око, як ті, що підлещуються до людей, але в простоті серця, боячись Бога. Що тільки робите, робіть від душі, наче для Господа, а не для людей. Знайте, що від Господа одержите нагороду — спадщину; адже Господеві Христові служите!” (Колос. 3:22—24).ВМ 171.3

Працівники “про людське око” виявлять, що їхня робота не витримає перевірки ані людської, ані ангельської. Суттєво важливою умовою успішної праці є пізнання Христа, бо таке пізнання відкриває сильні принципи правди, наділяючи благородним, безкорисливим духом, подібним до духу Спасителя, Котрому, за нашими словами, ми служимо. Вірність, ощадливість, дбайливість, старанність мають характеризувати всю нашу роботу, де б ми не працювали: на кухні, у майстерні, в офісі видавництва, у санаторії, коледжі чи на будь-якій іншій ділянці виноградника Господа. “Вірний у найменшому — і у великому вірний; несправедливий у найменшому — і у великому несправедливий” (Луки 16:10). (Рев'ю енд Геральд, 22 вересня 1891 р.).ВМ 172.1