13. Спокуса — не виправдання для гріха

Немає такого пориву нашого єства чи нахилу серця, немає жодної здібності розуму, які не потребували б щомиті перебувати під контролем Божого Духа. Не існує жодного посланого Богом людині благословення, ані допущеного Ним випробування, якими б не міг і не намагався скористатися сатана, аби спокушувати, виснажувати й погубити душу, якщо тільки ми дамо йому найменшу нагоду. Тому яким би великим духовним світлом не володіла людина, якими б рясними Божественними благословеннями та милостями вона не користувалася, їй необхідно завжди ходити сумирно перед Господом, з вірою благаючи Його направляти кожну її думку та контролювати усяке її спонукання.ВМ 41.1

На всіх визнавцях благочестя лежить найсвятіший обов'язок охороняти свій дух і зберігати самовладання в час найбільшого роздратування. Покладені на Мойсея тягарі були дуже великі, мало хто буде так суворо випробуваний, як він; однак це не дозволяє виправдати його гріх. Бог подбав про все необхідне для Своїх дітей, і якщо вони покладатимуться на Його силу, то ніколи не стануть жертвою обставин. Навіть найбільшою спокусою не можна виправдовувати гріх. Якого б тиску не зазнала душа, гріх — це наша власна дія. Жодна земна чи пекельна сила не здатна змусити людину скоїти зло. Сатана атакує наші слабкі місця, проте ми можемо вийти переможцями. Якими б сильними й несподіваними не були його напади, Бог подбав про допомогу, тому Його силою ми зможемо перемогти (Патріархи і пророки, c. [421]).ВМ 41.2