2 січня. Віфлеємський урок

“Так і Христос один раз, принісши Себе в жертву, щоб узяти на Себе гріхи багатьох, а вдруге з'явиться не для очищення гріха, а для тих, що чекають Його на спасіння” (Євр.9:28).ДПХ 106.1

За часів Першого пришестя Христа священики та книжники, яким були довірені Божі істини, могли б розпізнати ознаки часу і сповістити про прихід обітованого Месії. На місце Його народження вказувало пророцтво; Даниїл визначив час Його приходу. Ці пророцтва Бог довірив вождям юдейського народу, але вони не змогли визначити, що Месія вже десь поблизу, і не сповістили про це народові. Таке незнання було наслідком їхньої непрощенної зневаги.ДПХ 106.2

Увесь народ мав бути напоготові, щоб привітати Визволителя світу. Та дарма! Двоє змучених подорожніх увійшли до Віфлеєма. Вони мандрували з Назарета. У марних пошуках ночівлі вони обійшли ціле місто. Жодні двері не відчинилися. Врешті-решт віднайшли для себе куточок у бідній стаєнці, призначеній для худоби. Саме там і народився Спаситель світу.ДПХ 106.3

Ніхто не очікував Христа, не готувався до зустрічі Князя життя. Небесний вісник, вражений і здивований, вже мав намір залишити Землю й повернутися на небеса з таким ганебним повідомленням, коли раптом помітив групу пастухів, що стерегли свої отари.ДПХ 106.4

Вони дивилися на зоряне небо і міркували над пророцтвами про прийдешнього Месію. Очевидно, що всім своїм єством вони палко чекали на прихід Визволителя світу. Саме ці люди були готові прийняти небесну вістку. І раптом перед ними з'явився Господній ангел, котрий сповістив їм радісну новину.ДПХ 106.5

Який чудовий урок — у цій події, що сталась у Віфлеємі! Як вона засуджує наше невір'я, пиху і самовдоволення! Як це запобігає злочинній байдужості, яка може призвести до того, що ми не помітимо ознак часу і не зауважимо дня нашого відвідання (Велика боротьба, c. [313-315]).ДПХ 106.6