У наш час світ ошаленів: людей охопило божевілля, воно наближає їх до вічної загибелі. Переважають усі види самодогоджання. Люди настільки загрузли у гріхах, що не бажають слухати пересторог.ДПХ 212.2

Господь звертається до землян: “Виберіть собі сьогодні, кому будете служити”. Усі вирішують свою вічну долю. В людях необхідно пробудити свідомість серйозності часу, наближення дня, коли їх випробовування закінчаться. Бог не говорить людині, що кінець земної історії завершиться через п'ять, десять чи двадцять років. Він не збирається когось вибачати за зволікання у приготуванні до Його появи. Він не хоче, щоб хто-небудь говорив так, як це промовив лінивий раб: “Не скоро прийде Господар мій” (Матв.24:48), бо це призводить до нерозважливого нехтування можливостями і перевагами, які ми отримуємо для нашого приготування до великого дня. Кожен, хто вважає себе Божим слугою, покликаний виконувати Його служіння так, якби кожний день був для нього останнім.ДПХ 212.3

Сповіщайте про скорий прихід “Сина Людського на хмарах небесних, з силою і славою великою” (Матв.24:30). Не відкладайте наближення цього дня.ДПХ 212.4

На кожному з нас лежить велика відповідальність. Чи прощені мої гріхи? Чи зняв Христос, носій нашого ярма, мою провину? Чи маю я чисте серце, омите праведністю Ісуса Христа? Горе тій людині, яка не шукає порятунку в Спасителеві. Горе усім, хто будь-яким чином відлинює від роботи і послаблює пильність в інших.ДПХ 212.5

Наші думки не повинні відвертатися від важливого — розгляду особистого становища перед Богом. Чи стоять наші ноги на віковічній Скелі? Чи шукаємо захисту в нашому єдиному Сховищі? Насувається невблаганна у своїй шаленості буря. Чи підготувалися ми до неї? Чи єдині з Христом, як єдиний Він з Отцем? Чи ми є “спадкоємці Божі, співспадкоємці Христові”? (Римл.8:17).ДПХ 212.6

Характер Христа повинен стати нашим характером. Наші серця треба оновити перепосвяченням. Наша безпека лише в одному — ніщо не може розлучити християнина з Богом.ДПХ 212.7

9 квітня. Особлива Божа вістка для нинішнього часу

11 квітня. Життя задля спасіння інших