24 серпня. Знак, який відрізняє Божий народ

“І також дав Я їм Свої суботи, щоб були вони знаком поміж Мною та між ними, щоб пізнати, що Я Господь, що освячує їх” (Єзек.20:12).ДПХ 357.1

Подібно до того, як субота була ознакою, що вирізняла Ізраїль, коли він вийшов з Єгипту, щоб увійти в земний Ханаан, так і тепер субота є ознакою, що вирізняє Божий народ, коли він виходить зі світу і входить до небесного спокою.ДПХ 357.2

Дотримання суботи — це засіб, призначений Богом для збереження пізнання про Себе. Таким чином Його вірні піддані відрізняються від порушників Божого Закону.ДПХ 357.3

Субота належить Христові. Оскільки Він усе створив, то створив і суботу. Він відокремив її як пам'ятник творіння. Субота вказує на Бога як на Творця, Котрий освячує нас. Вона проголошує: Той, Хто створив усе на небі й на землі, Хто усе тримає, — це Голова Церкви, і Його силою ми примирилися з Богом. Свідкуючи про Ізраїль, Господь сказав: “Також дав Я їм суботи, щоб були вони знаком поміж Мною та між ними, щоб пізнати, що Я Господь, що освячує їх”, тобто робить їх святими. Отже, субота — це ознака Христової сили, яка робить нас святими. І вона дана всім, кого Христос освячує. Як ознака Його освячуючої сили субота дана всім, хто через Христа стає частиною Божого Ізраїлю.ДПХ 357.4

Для всіх, хто приймає суботу як ознаку творчої та викупної сили Христа, вона буде приємністю. Бачачи в ній Христа, вони радіють у Ньому. Субота вказує на діла творіння як на доказ Його могутньої викупної сили. Хоча субота нагадує про втрачений Едем, вона говорить також про світ, відновлений через Спасителя. Тому до кожного Божого творіння звернене Його запрошення: “Прийдіть до Мене всі знеможені й обтяжені, і Я заспокою вас!” (Матв.11:28).ДПХ 357.5