22 жовтня. Ми впізнаємо одне одного

“Тоді пізнаю, як і я пізнаний” (1Кор.13:12)ДПХ 424.1

Ми спізнаємо наших друзів так само, як учні після воскресіння впізнали Ісуса. Можливо, вони були в цьому житті покаліченими, хворими, спотвореними недугами, але воскреснуть вони в досконалій красі та гармонії. “Тоді ми впізнаємо, як і ми є пізнані” (1Кор.13:12). В обличчях, освітлених від обличчя Ісусового, ми впізнаємо риси тих, кого любили (Христос — надія світу, c. [804]).ДПХ 424.2

Відкуплені зустрінуть і впізнають тих, чию увагу вони спрямовували на величного Спасителя. Яку ж благословенну розмову вони ведуть з цими душами! “Я був грішником, — скаже один, — жив без Бога і без надії в цьому світі, а ти прийшов до мене, спрямував мою увагу на дорогоцінного Спасителя — мою єдину надію”. Інші скажуть: “Я був язичником в поганських землях. Ти ж залишив своїх друзів, затишний дім і прийшов навчити мене, як знайти Ісуса і повірити в Нього, Єдиного, Істинного Бога. Я порозбивав своїх ідолів і став поклонятися Богові, а тепер бачу Його віч-на-віч. Я спасенний, навіки спасенний, щоб завжди бачити Того, Кого люблю...”ДПХ 424.3

Інші ж висловлять подяку тим, хто годував голодних і одягав бідних. “Коли я жив у невірстві та відчаї, — скажуть вони, — Господь послав мені тебе для того, щоб сказати слова потіхи та надії. Ти приніс мені поживу для задоволення моїх фізичних потреб і відкрив мені Слово Боже, оживляючи в мені усвідомлення ще й духовних потреб. Ти поставився до мене по-братерськи. Ти поспівчував мені в моїй недолі та відновив зранену, розбиту душу, тому я зміг вхопитися за руку Христа, розпростерту для мого спасіння. Незважаючи на мою нікчемність, ти терпляче навчав мене, що у мене є Небесний Отець, Котрий опікується мною. Ти читав мені дорогоцінні обітниці Божого Слова. Ти надихав мене спасаючою вірою. Моє серце пом'якшилося, впокорилося, розбилося, коли я роздумував про жертву, яку Христос приніс задля мене... А тепер я тут, спасенний, навіки спасенний, щоб назавжди жити у Його присутності та славити Того, Хто віддав за мене Своє життя”.ДПХ 424.4

Якою радістю сповняться відкуплені, коли зустрінуть тих, хто ніс ярмо турбот про них! А ті, що жили не для догодження собі, а задля благословенного служіння нещасним; ті що бачать у нинішньому житті мало добра, — таких серця будуть прискорено битись від щастя.ДПХ 424.5