“Бо всім нам належить явитися перед престолом суду Христового, щоб кожен прийняв згідно з тим, що він робив у тілі: чи добре, чи зле” (2Кор.5:10)ДПХ 465.1

Над престолом височить хрест, і, як у панорамі, змінюють одна одну сцени спокушення і падіння Адама, наступні події у великому Плані спасіння: скромне народження Спасителя; Його юначе життя простоти і послуху; Його хрещення в Йордані; піст і спокушування в пустелі; служіння Ісуса, яке принесло людям найбагатші благословення небес; дні Його життя, багаті на вчинки любові й милосердя, ночі молитов і пильнувань, проведені серед гірської тиші; змови, викликані заздрістю, злобою й ненавистю як нагорода за вчинене Ним добро; страхітлива таємнича агонія в Гефсиманії під гнітючим тягарем гріхів усього світу; зрада і видача Його в руки кровожерливого натовпу; жахливі події тієї ночі, коли покірного В'язня, залишеного найближчими учнями, вели, грубо штовхаючи, по вулицях Єрусалима; поява Сина Божого перед Анною в палаці первосвященика; у судійському залі Пилата; перед боягузливим і жорстоким Іродом, де Він зазнав глузувань, наруги, муки і був осуджений на смерть, — всі ці картини постають перед ними, як живі.ДПХ 465.2

Далі перед схвильованими глядачами проходять заключні сцени: покірний Страдник іде на Голгофу; Цар небес висить на хресті, а зарозумілі священики й глумлива голота знущаються з Його передсмертних мук; надприродна темрява, землетрус, пошматовані скелі; могили, що відкрилися в ознаменування хвилини, коли Спаситель світу віддав Своє життя.ДПХ 465.3

Жахливе видовище є таким, яким воно було насправді. Сатана, його ангели і піддані не в змозі відвести очей віл картин, створених їхнім пензлем. Кожний учасник тих подій пригадує роль, яку тоді він відіграв. Ірод, котрий знищив невинних малюків Вифлеєма, щоб погубити царя Ізраїлю; підла і розпусна Іродіада, на сумлінні якої кров Йоана Хрестителя; слабовольний Пилат, що пристосувався до обставин і часу; глумливі воїни, священики, старійшини та знавіснілий натовп, який кричав: “На нас Його кров і на наших дітях!” — тепер усі бачать страхітливість своєї провини. Вони марно намагаються сховатись від Його божественної величі й слави, котра перевершує своїм сяйвом славу сонця, а тим часом викуплені складають свої вінці до ніг Спасителя з вигуком: “Він помер за мене!” (Велика боротьба, c. [666-667]).ДПХ 465.4

30 листопада. Нагорода і покарання

2 грудня. Історичні особи —на суді