День Господа
Пророк Ісая сповіщав: «Покине людина того дня божків срібних, і божків своїх золотих, що собі наробила була, щоб вклонятись кротам і кажанам, щоб піти у печери й розщілини скельні від страху Господнього і від слави величчя Його, коли прийде Він острах збудити на землі!» (Ісаї 2:10-12, 20, 21).GrHu 93.1
Ті,що пожертвували всім заради Христа, тепер пере-бувають у безпеці, у таємному, неприступному Божому сховищі. Вони були випробувані перед усім світом і перед тими, що зневажають істину, засвідчили свою вірність Тому, Який помер за них. Ïхні обличчя, нещодавно бліді, стурбовані й виснажені, тепер світяться подивом, вірою і любов'ю. Ïхні голоси зливаються в переможному співі: «Бог для нас — охорона та сила, допомога в недолях, що часто трапляються, тому не лякаємось ми, як трясеться земля, і коли гори зсуваються в серце морів! Шумлять і киплять його води, через велич Його тремтять гори» (Псал. 46:2-4).GrHu 93.2
У той час як ці слова святої надії підносяться до Бога, хмари розступаються, відкриваючи ясне зоряне небо. З відчинених воріт випромінюється слава небесного міста. Потім на небі з'являється рука, що тримає дві складені разом кам'яні скрижалі. Святий Закон — праведність Божа — проголошений серед грому та вогню на горі Сінай як Закон життя, тепер постає перед людьми мірилом суду. Рука розгортає скрижалі, і люди бачать Десять Заповідей, написаних немовби вогняним пером. Слова настільки зрозумілі й виразні, що всі можуть прочитати їх. Пробуджується людська пам'ять. Мряка забобонів і єресі, що огортала людський розум, зникає.GrHu 93.3
Неможливо описати жах і відчай тих, хто нехтував святими Божими вимогами. Але щоб заручитися прихильністю світу, вони знехтували Його Заповідями і навчали інших порушувати їх. Тепер їх осуджує той же Закон, яким вони знехтували. З острахом вони чітко починають усвідомлювати, що для них немає виправдання. Вороги Божого Закону — від служителів до найпростіших людей — отримують тепер нове уявлення про правду та обов'язок. Надто пізно вони зрозуміють, що субота Четвертої Заповіді є печаткою живого Бога. Надто пізно вони усвідомлять справжній характер своєї фальшивої суботи і те, що вони будували на піску. Вони зрозуміють, що боролися з Богом. Вчителі церкви вели душі до загибелі, запевняючи, нібито ведуть їх до воріт раю. Тільки в день остаточної відплати стане відомо, яка велика відповідальність покладена на людей, що здійснюють святе служіння, і якими жахливими є наслідки їх невірності.GrHu 93.4