Проголошення вироку над повсталими

У присутності всіх мешканців землі та неба відбувається коронація Сина Божого. Зодягнутий у найвищу велич і владу, Цар царів виголошує вирок повсталим проти Його правління і звершує суд над порушниками Його Закону і гнобителями Його народу. «І я бачив престола великого білого і Того, Хто на ньому сидів, що від лиця Його втекла земля й небо, і місця для них не знайшлося. І бачив я мертвих малих і великих, що стояли перед Богом. І розгорнулися книги, і розгорнулась інша книга, — то книга життя. І суджено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми» (Об'явл. 20:11,12).GrHu 107.1

Як тільки Ісус зверне Свій погляд на нечестивих, вони пригадають усі гріхи, будь-коли вчинені. Вони побачать, коли і за яких обставин залишили шлях чистоти й святості. Перед ними постануть, ніби написані вогненними літерами, ті звабливі спокуси, перед якими вони поступалися, потураючи гріхові, і благословення, котрими вони зловживали; вісники Божі, якими вони знехтували, відкинуті ними перестороги; хвилі Божественної милості розбивалися об їхні вперті, нерозкаяні серця.GrHu 107.2

Над престолом височить хрест і, як у панорамі, змі-нюють одна одну сцени спокушення і падіння Адама, наступні події у великому Плані спасіння: скромне на-родження Спасителя; Його юнацьке життя простоти і послуху; Його хрещення в Йордані; піст і спокушування в пустелі; служіння Ісуса, яке принесло людям найбагатші благословення Небес; дні Його життя, багаті на вчинки любові й милосердя, ночі молитов і пильнувань, проведені серед гірської тиші; змови, викликані заздрістю, злобою й ненавистю як нагорода за вчинене Ним добро; страхітлива таємнича агонія в Гефсиманії під гнітючим тягарем гріхів усього світу; зрада і видача Його в руки кровожерливого натовпу; жахливі події тієї ночі, коли покірного в'язня, залишеного найближчими учнями, вели, грубо штовхаючи, по вулицях Єрусалима; поява Сина Божого перед Анною в палаці первосвященика; судійському залі Пилата; перед боягузливим і жорстоким Іродом, де Він зазнав насмішок, наруги, муки і був осуджений на смерть, — усі ці картини постають перед ними, як живі.GrHu 107.3

Далі перед схвильованими глядачами проходять за-ключні сцени: покірний Страдник іде на Голгофу; Цар Небес висить на хресті, зарозумілі священики й глумлива голота знущаються з Його передсмертних мук; надприродна темрява, землетрус, пошматовані скелі, могили, шо відкрилися в ознаменування хвилини, коли Спаситель світу віддав Своє життя.GrHu 108.1

Жахливе видовище є таким, яким воно було насправді. Сатана, його ангели і піддані не в силах відвести очей від картин. Кожний учасник тих подій пригадує роль, яку йому довелося відіграти. Ірод, який знищив невинних малюків Вифлеєму, щоб погубити царя Ізраїлю; підла і розпусна Іродіада, на сумлінні якої кров Івана Хрестителя, слабовольний Пилат, що пристосувався до обставин і часу; глумливі воїни, священики, старійшини та знавіснілий натовп, що кричав: «На нас Його кров і на наших дітях! » — тепер усі бачать страхітливість своєї провини. Вони марно намагаються сховатися від Його Божественної величі й слави, котра перевершує своїм сяйвом славу сонця, а тим часом викуплені складають свої вінці до ніг Спасителя з вигуками: «Він помер за мене! »GrHu 108.2

Там Нерон — втілення страхітливої жорстокості й пороків. Він бачить, як радіють і якими почестями ко-ристуються ті, кого він колись катував. Він отримував сатанинську насолоду, дивлячись на їхні нестерпні муки. Там і його мати, котра бачить наслідки свого виховання, як, успадкувавши від неї недобрі риси характеру та низькі пристрасті, син, перебуваючи під її впливом та наслідуючи її приклад, чинив злочини, котрі змусили світ здригнутися.GrHu 109.1

Там перебувають папські священики і прелати, що називали себе посланцями Христа, але вдавалися до тортур, в’язниць і вогнищ, прагнучи панувати над сумлінням Його народу. Там зарозумілі папи, які підносили себе вище за Бога і насмілилися змінити Закон Всевишнього. Ці так звані отці церкви повинні тепер дати звіт перед Богом, від чого вони радо бажали б ухилитися. Вони надто пізно переконалися в тому, що всезнаючий Бог — ревнитель Свого Закону і що Він аж ніяк не залишить винуватого без покарання. Тепер вони бачать, що Христос ототожнює Себе зі Своїм страждаючим народом.GrHu 109.2

Увесь грішний світ стоїть тепер перед судом Божим і звинувачується в зраді небесного правління. У безбожних немає захисника; для них немає виправдання, і над ними виголошується вирок вічної смерті.GrHu 109.3

Нечестиві бачать, що втратили через свій непослух. Вони з презирством відмовилися від незрівнянно більшої вічної слави, запропонованої їм, але якою бажаною вона здається їм тепер! «Усе це, — волає пропаща душа, — я міг би мати, але вважав за краще відкинути. О, страхітливе заблудження! Я проміняв мир, щастя і честь на нещастя, ганьбу і відчай! » Тоді всі зрозуміють, що Бог є справедливим, не допустивши таких на Небеса. Своїм життям вони заявляли: «Не хочемо, щоб цей Чоловік (Ісус) був над нами Царем! »GrHu 109.4