“Чи йдуть двоє разом, якщо не умовились?”

Іноді виправдовуються тим, що невіруючий прихильно ставиться до релігії та володіє всіма бажаними якостями, необхідними для друга життя, окрім одного, — він не християнин. Хоч здоровий глузд може підказувати віруючому, що він не повинен з'єднувати своє життя з невіруючим, проте в дев'ятьох випадках із десяти перемагають почуття. Духовне падіння починається від тієї хвилини, коли дають клятву перед вівтарем; релігійний запал згасає, одна за одною руйнуються твердині, поки обоє не опиняться під чорним прапором сатани. Навіть під час весільного бенкету дух світу тріумфує над сумлінням, вірою і правдою. У новій сім'ї не знаходять часу для молитви. Наречений і наречена обрали одне одного, а Ісуса зреклися.ПДЦ 174.2

Спочатку невіруюча людина може не виявляти жодних ознак опору, але як тільки йдеться про те, щоб звернути увагу на біблійну істину та замислитися над нею, тоді розпалюються почуття: “Ти виходила за мене заміж, знаючи, хто я! Я не бажаю, щоб мене виводили з душевної рівноваги. Відтепер ти повинна зрозуміти, що я забороняю тобі говорити про твої особисті погляди”. Якщо віруючий виявлятиме ревність у своїй вірі, то байдужий до християнського життя може сприймати це як недоброзичливе ставлення до нього.ПДЦ 174.3

Віруючий доходить висновку, що у своїх нових стосунках треба дещо поступитися заради свого обранця. Він починає брати участь у світських розвагах. Спочатку це робиться з великою неохотою, однак інтерес до істини дедалі зменшується, а замість віри приходять сумнів і невірство. Ніхто не міг навіть припустити, що цей колись стійкий, свідомий християнин, вірний послідовник Ісуса, може стати таким, як зараз, — нерішучим і сповненим сумнівів. О, яку зміну викликав цей нерозумно укладений шлюб!ПДЦ 175.1

Небезпечно створювати світський шлюбний зв'язок. Сатані добре відомо: день вступу в шлюб стає для багатьох молодих чоловіків та жінок останнім в історії їхнього релігійного життя й корисної діяльності. Вони загублені для Христа. Деякий час ці люди можуть докладати зусиль, аби провадити християнське життя, але всі їхні намагання наражаються на могутній опір іншої сторони. Для них колись було привілеєм і радістю говорити про свою віру й надію, а тепер вони неохоче згадують про це, знаючи, що особа, з якою з'єднали свою долю, зовсім не цікавиться цим. Поступово в серці помирає віра в дорогоцінну істину, а сатана непомітно сплітає навколо таких людей павутиння скептицизму.ПДЦ 175.2

“Чи йдуть двоє разом, якщо не умовились?” “Коли двоє з вас на землі погодяться просити про будь-яку річ, яку лише просять, буде їм дано від Мого Отця Небесного”. Проте яку дивну картину ми бачимо насправді! Тимчасом як один із цих так тісно поєднаних людей відданий Божій справі, другий — байдужий і недбалий; один шукає шлях до життя вічного, а другий іде широкою дорогою до смерті.ПДЦ 175.3

Сотні пожертвували Христом і Небесами, уклавши шлюби з ненаверненими людьми. Невже любов і спілкування з Христом для них настільки малозначущі, що вони віддають перевагу товариству бідних смертних? Невже вони так мало цінують Небеса, що готові відмовитися від небесного щастя задля людини, котра не має любові до дорогого Спасителя?ПДЦ 175.4