Ставлення Ісуса до національності

Христос не визнавав жодної національної, класової чи релігійної відмінності. Книжники й фарисеї хотіли перетворити всі небесні дари на національну власність, виключивши решту Божої сім'ї у світі. Однак Христос прийшов зруйнувати будь-яку стіну розділення. Він прийшов показати, що Його дар милості й любові так само безмежний, як повітря, світло або потоки дощу, які освіжають землю.ПДЦ 429.1

Своїм життям Христос заснував таку релігію, у якій немає місця для каст, релігію, у якій юдеї і язичники, вільні і раби об'єднані в братстві та рівні перед Богом. У Своїх діях Христос не керувався політичними міркуваннями. Він не робив різниці між ближніми й далекими, друзями й ворогами. Його серце було звернене до душ, спраглих води життя.ПДЦ 429.2

Ісус не минав жодної людини як не вартої Його уваги, натомість намагався застосовувати цілющий засіб до кожної душі. У якому б товаристві не перебував, Він викладав людям урок, відповідний до часу й обставин. Усяка неповага й образа, заподіяна людиною людині, робила Його лише більш свідомим їхньої потреби в Його Божественно-людському співчутті. Господь намагався вселити націю в найбільш грубі й безперспективні серця, запевняючи, що вони можуть стати бездоганними й невинними та придбати такий характер, який зробить їх дітьми Божими.ПДЦ 429.3

(Свідчення для Церкви, т. 9, c. [190, 191]).ПДЦ 429.4

Якщо Божі діти єдині в Христі, то як Йому дивитися на касти, на відмінності в суспільстві, відчуження між людьми через колір шкіри, расу, становище, багатство, походження або здобутки? Таємниця єдності полягає в рівності віруючих у Христі.ПДЦ 429.5

(Review and Herald, 22 грудня 1891 року).ПДЦ 429.6