Розділ 65. Великий священник Ісус та Ангел

Якби можна було підняти завісу, котра відділяє видимий світ від невидимого, і Божий народ міг побачити велику боротьбу, яка точиться між Христом і святими ангелами та сатаною і його злими арміями щодо викуплення людини; якби вони могли зрозуміти чудову діяльність Бога заради визволення душ від рабства гріха та постійний прояв Його сили для захисту їх від злоби лукавого, то були б краще підготовлені протистояти задумам сатани. Божі діти посерйознішали б та прийняли до уваги грандіозність і важливість Плану викуплення й величі роботи, що стоїть перед ними як співпрацівниками Христа. Вони б змирилися і водночас підбадьорилися, знаючи, що все Небо зацікавлене в їхньому спасінні.ПДЦ 521.1

У пророцтві Захарії представлена найсильніша, найбільш приголомшлива ілюстрація роботи сатани, праці Христа й сили нашого Посередника для перемоги над обвинувачем Його народу. У святому видінні пророк бачить Ісуса, первосвященника, який “одягнений був у брудну одежу, і стояв перед лицем Ангола” Господнього, благаючи про милість Бога до його народу, який переживав глибоку скорботу. Сатана стоїть праворуч від нього, щоб опиратися йому. Первосвященник не може захистити себе і свій народ від сатанинських звинувачень. Він не стверджує, що Ізраїль невинний. У своєму брудному одязі — символі людських гріхів, які він несе як представник людей, первосвященник стоїть перед Ангелом, визнаючи їхню вину, однак указуючи на їхнє покаяння і смирення — на те, що вони покладаються на милість Викупителя, Котрий прощає гріх, та з вірою покладаються на Божі обітниці.ПДЦ 521.2

Тоді Ангел, Яким є Сам Христос, Спаситель грішників, змушує замовкнути обвинувача Свого народу, кажучи: “Господь буде картати тебе, сатано, і буде картати тебе Господь, Який вибрав Собі Єрусалима! Чи ж він не головешка, що вціліла від огню?” (Зах. 3:2). Заступництво Ісуса-первосвященника прийняте й дано наказ: “Здійміть з нього цю брудну одежу!”, а Ісусові Ангел каже: “‘Я зняв з тебе провину твою, і зодягну тебе в шати коштовні’… І поклали чистого завоя на його голову, і зодягли його в шати” (Зах. 3:4, 5). Як гріхи первосвященника, так і гріхи його народу були прощені. Ізраїль був зодягнений у “шати коштовні” — зараховану йому праведність Христа.ПДЦ 522.1

Подібно до того як сатана обвинувачував священника Ісуса та Його народ, так упродовж усіх віків він звинувачує тих, хто шукає Божих милості й благовоління. У книзі Об'явлення він названий обвинувачем наших братів, “який обвинувачує перед нашим Богом день і ніч” (Об'явл. 12:10). Ця боротьба триває за кожну душу, яка спасенна від влади зла та ім'я якої записане в книгу життя Агнця. Жодна людина не була прийнята із сім'ї сатани в сім'ю Божу без того, щоб не викликати рішучого опору з боку нечистого. Сатана звинувачує людей, котрі шукають Господа, не тому, що незадоволений їхньою гріховністю. Він тріумфує, бачачи їхні недосконалі характери. Але владу над ними він може отримати тільки в разі порушення ними Закону Божого. За допомогою Плану спасіння Ісус руйнує сатанинську владу над людським родом та звільняє душі. Коли головний бунтівник бачить докази вищості Христа, це запалює в ньому ненависть та злобу, і з диявольською силою й хитрощами він трудиться, щоб вибороти в Нього останок людських синів, які прийняли Його спасіння.ПДЦ 522.2

Сатана схиляє людей до скептицизму, змушуючи втратити довіру до Бога та відокремитися від Його любові; він спокушає їх порушувати Його Закон, а потім претендує на них як на своїх бранців та заперечує право Христа забрати їх у нього. Диявол знає: ревно прагнучи прощення і благодаті, люди знайдуть їх; тому він представляє перед ними їхні гріхи, щоб позбавити їх цього прагнення. Він постійно шукає приводу проти тих, хто прагне коритися Богові. Навіть їхні найкращі, найприйнятніші дії лукавий намагається показати спотвореними. За допомогою незліченних підступів, найбільш витончених і жорстоких, він намагається домогтися їхнього засудження.ПДЦ 523.1

Людина не може сама спростувати цих звинувачень. Вона стоїть перед Богом у заплямованому гріхом одязі, визнаючи свою провину. Але Ісус, наш Оборонець, виголошує ефективне слово захисту на користь усіх, хто доручає Йому свою душу через покаяння й віру. Він захищає їхню справу та перемагає їхнього обвинувача переконливими аргументами Голгофи. Досконалий послух Ісуса Законові Божому, навіть до смерті хресної, дає Йому всю владу на небі й на землі, і Він наполягає на милості Свого Отця та примиренні з винною людиною. Обвинувачеві Свого народу Він каже: “Нехай Господь заборонить тобі, сатано. Вони викуплені Моєю кров'ю, вони — головешка, що вціліла від вогню”. Ті. хто з вірою покладається на Нього, отримують утішливе запевнення: “Я зняв з тебе провину твою, і зодягну тебе в шати коштовні” (Зах. 3:4).ПДЦ 523.2

Усі, хто зодягнеться в шати Христової праведності, стоятимуть перед Ним як покликані, вибрані та вірні. У сатани немає влади вихопити їх із руки Христа. Спаситель не віддасть у владу ворога жодної душі, котра з покаянням та вірою претендує на Його захист. Його Слово запевняє: “Хіба буде держатися міцно Мого він захисту, щоб мир учинити зо Мною, зо Мною щоб мир учинити” (Ісаї 27:5). Обітниця, дана Ісусові, дана й усім нам: “Якщо стерегтимеш сторожу Мою… дам тобі ходити поміж тими, що стоять тут” (Зах. 3:7). Божі ангели будуть оточувати їх звідусіль у цьому світі, і врешті-решт вони стануть серед ангелів, котрі оточують престол Божий.ПДЦ 523.3

Факт, що визнані Божим народом зображені як ті, що стоять перед Господом у брудній одежі, має викликати смирення й глибоке дослідження серця в усіх, хто визнає Його Ім'я. Люди, котрі справді очищають свої душі через послух істині, будуть найскромнішої думки про себе. Що уважніше вони споглядають бездоганний характер Христа, то сильнішим стає їхнє бажання уподібнитися до Його образу і то менше вони бачать у собі чистоти й святості. Однак, усвідомлюючи власний гріховний стан, ми повинні покладатися на Христа як на нашу праведність, освячення і викуплення. Ми не можемо спростувати сатанинських обвинувачень проти нас. Тільки Христос може виголосити переконливе слово захисту за нас. Він спроможний змусити обвинувача замовкнути за допомогою аргументів, заснованих не на наших, а на Його заслугах.ПДЦ 524.1