Розділ 12. Просити, щоб давати

Луки 11:1—13

Христос постійно одержував від Отця, щоби передати нам. “Слово, яке ви чуєте, — сказав Він, — є не Моє, але Того, Хто послав Мене, — Отця” (Івана 14:24). “Син Людський прийшов не для того, щоб служили Йому, а щоб послужити” (Матв.20:28). Він жив, мислив і молився не для себе, а для інших. Щоранку, після проведених з Богом годин, Він виходив до людей, несучи їм небесне світло. Щодня Він одержував нове хрещення Святим Духом. У ранні години нового дня Господь пробуджував Його зі сну, і Його душа й уста помазувалися благодаттю, щоб Він міг наділити нею інших. Він одержував нові слова з Небесних осель, аби вчасно сказати їх знеможеним і пригнобленим. “Господь Бог Мені дав, — сказав Він, — мову вправну, щоб уміти зміцнити словом змученого, Він щоранку пробуджує, збуджує вухо Мені, щоб слухати, мов учні” (Ісаї 50:4).НУХ 88.1

Учні Христа були дуже вражені Його молитвами і звичкою постійно спілкуватися з Богом. Одного дня після недовгої відсутності їхнього Господа вони знайшли Його заглибленим у молитву. Здавалося, Він не усвідомлював їхньої присутності, продовжуючи молитися вголос. Серця учнів були глибоко зворушені. Коли Він закінчив, вони вигукнули: “Господи, навчи нас молитися!”НУХ 88.2

У відповідь Христос повторив Господню молитву, дану Ним раніше в Нагірній проповіді. А потім у притчі Він виклав урок, якого бажав їх навчити.НУХ 89.1

“Хто з вас, — сказав Він, — маючи друга, піде до нього опівночі та скаже йому: Друже, позич мені три хліби, бо приятель мій прийшов до мене з дороги, і не маю що дати йому! А той зсередини у відповідь каже: Не турбуй мене: вже двері замкнені, й діти мої зо мною на ліжку; не можу встати й дати тоді! Кажу вам, якщо він не встане і не дасть йому заради дружби, то через його настирливість встане і дасть йому, скільки той потребує”.НУХ 89.2

Тут Христос змальовує прохача, який просить, аби дати іншому. Він повинен одержати хліб, інакше не зможе нагодувати втомленого запізнілого подорожнього. І хоч його сусід не бажає, щоб його турбували, він не перестане благати, бо другові обов'язково потрібно допомогти. Врешті-решт, його настирливість була винагороджена, і потреба задовільнена.НУХ 89.3

Подібним чином учні мали просити благословень у Бога. У випадку, коли Він нагодував великий натовп людей, і в проповіді про хліб, що сходить з Неба, Христос відкрив учням їхню роботу як Його представників. Вони мали давати людям хліб життя. Той, Хто призначив їх на цю роботу, бачив, як часто їхня віра буде випробувана. Часто вони будуть потрапляти в непередбачені обставини й усвідомлювати свою людську неспроможність. До них звертатимуться душі, спрагнені хліба життя, а вони відчуватимуть себе безпорадними та безпомічними. Їм необхідно буде одержати духовну їжу, інакше не матимуть чим поділитися з іншими. Однак жодна душа не повинна піти від них ненагодованою. Отже, Христос скеровує їх до Джерела достатку. Людина, до якої завітав друг, навіть невчасної нічної пори, не відіслала його геть. Вона не мала що запропонувати другові, проте пішла до того, хто мав їжу, і наполегливо просила, доки сусід не задовольнив її потребу. Хіба ж Бог, Котрий послав Своїх слуг годувати голодних, не задовольнить їхні потреби для здійснення Своєї справи?НУХ 89.4

Та самолюбний сусід у цій притчі не зображає характер Бога. У даному уроці використовується не метод порівняння, а метод протиставлення. Егоїстична людина задовольнить наполегливе прохання, аби тільки позбутися того, хто порушує її спокій. Але Бог любить давати. Він сповнений співчуття і прагне задовольнити прохання тих, хто приходить до Нього з вірою. Він дає нам, щоб ми могли служити іншим і таким чином ставати подібними до Нього.НУХ 90.1

Христос проголошує: “Просіть, — і дасться вам; шукайте — і знайдете; стукайте, — і відчинять вам. Бо кожний, хто просить, — одержує; і хто шукає, — знаходить; а тому, хто стукає, — відчинять”.НУХ 90.2

Спаситель продовжує: “Коли в когось з вас, батьків, попросить син [хліба, то чи подасте йому камінь? Або] риби, — чи замість риби подасте йому змію? Або коли попросить яйце, чи подасте йому скорпіона? Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте добрі дари давати вашим дітям, то наскільки більше Небесний Отець дасть Святого Духа тим, які в Нього просять?”НУХ 90.3

Щоб зміцнити наше довір'я до Бога, Христос навчає нас звертатися до Нього з новим ім'ям, з ім'ям, що асоціюється з найдорожчими узами людського серця. Він дає нам привілей називати безмежного Бога своїм Отцем. Це ім'я, яке ми виголошуємо, звертаючись до Нього або розповідаючи про Нього, є ознакою наших любові та довір'я до Нього, а також запорукою Його батьківської опіки та любові щодо нас. Вимовлене, коли ми просимо в Бога милості чи благословення, воно звучить для Нього як музика. Аби ми не вважали зухвалістю називати Його цим ім'ям, Він повторює його знову і знову. Він бажає, щоб це звернення стало для нас близьким і дорогим.НУХ 90.4

Бог вважає нас Своїми дітьми. Він викупив нас із цього безтурботного світу й обрав нас для того, щоб ми стали членами царської сім'ї, синами і дочками Небесного Царя. Він запрошує нас довіритися Йому глибше й сильніше, ніж дитина довіряється своєму земному батькові. Батьки люблять своїх дітей, проте любов Бога більша, ширша, глибша за найсильнішу людську любов. Вона незмірна. Отже, якщо земні батьки вміють добрі дари давати своїм дітям, то наскільки більше Небесний Отець дасть Святого Духа тим, які в Нього просять!НУХ 90.5

Уроки Христа стосовно молитви необхідно уважно вивчати. Ми всі маємо потребу в тому, щоб розуміти принципи Божественної науки про молитву, які Христос відкриває в даній притчі. Він показує, що складає справжній дух молитви. Він переконує нас у необхідності бути наполегливими в наших проханнях до Бога та запевняє у Своєму бажанні вислухати молитву і відповісти на неї.НУХ 91.1

Наші молитви не повинні бути егоїстичними проханнями тільки задля власного добра. Нам слід просити для того, щоб давати. Принцип життя Христа має стати принципом нашого життя. “За них, — сказав Він, згадуючи своїх учнів, — Я посвячую Себе, щоб і вони були освячені” (Івана 17:19). Те саме посвячення, та сама самопожертва, те саме підпорядкування вимогам Слова Божого, які виявилися у Христі, мають бути притаманні і Його слугам. Наша місія у світі полягає не в тому, щоб служити чи догоджати собі, а в тому, щоби прославляти Бога, співпрацюючи з Ним у справі спасіння грішників. Нам потрібно просити в Бога благословень, аби передати їх іншим. Здатність одержувати зберігається лише завдяки готовності віддавати іншим. Ми не зможемо і надалі отримувати небесні скарби, якщо не будемо ділитися ними з оточуючими.НУХ 91.2

У притчі прохач знову і знову одержує відмову, проте не припиняє своїх зусиль. Може видаватися, що так і на наші молитви не завжди надходить негайна відповідь, однак Христос навчає, що ми не повинні переставати молитися. Молитва призначена не для того, щоб змінити ставлення Бога до нас, натомість привести нас у гармонію з Богом. Коли ми звертаємося до Нього з проханням, Він може зауважити, що нам необхідно дослідити своє серце і покаятися в гріхах. Тому Він провадить нас через випробування, переживання, пониження, аби ми могли побачити, що перешкоджає роботі Святого Духа в нас.НУХ 91.3

Є певні умови для виконання Божих обітниць, і молитва ніколи не може замінити обов'язку. “Якщо любите Мене, говорить Христос, — ви будете зберігати Мої заповіді”. “Хто має Мої заповіді та виконує їх, той Мене любить. А хто Мене любить, того полюбить і Мій Отець, і Я любитиму його і з'явлюсь йому Сам” (Івана 14:15, 21).НУХ 91.4

Хто приносить свої прохання до Бога, спираючись на Його обітниці, але водночас не погоджуючись із певними умовами, ті зневажають Єгову. Вони називають ім'я Христа як гарантію виконання обітниці, проте не роблять того, що б свідчило про їхню віру в Христа та любов до Нього.НУХ 92.1

Багато хто нехтують умовами, на яких можна бути прийнятим Отцем. Нам необхідно ретельно дослідити свої діла віри, з якими приходимо перед лице Боже. Якщо ми непокірні, тоді ніби подаємо Господеві чек до оплати, не виконавши при цьому необхідних для оплати умов. Ми нагадуємо Богові про Його обітниці і просимо виконати їх, проте якби Він це зробив, то знеславив би власне ім'я.НУХ 92.2

В обітниці сказано: “Якщо ж будете перебувати в Мені, а Мої слова будуть перебувати у вас, то чого б тільки захотіли, просіть, — і станеться вам”. Також Іван проголошує: “З того дізнаємося, що ми Його пізнали, якщо дотримуємо Його заповіді. Хто каже, що пізнав Його, а заповідей Його не дотримується, той неправдомовець, і в ньому немає правди. А хто дотримується Його слова, в тому Божа любов справді є досконалою. З цього пізнаємо, що ми в Ньому” (1Івана 2:3—5).НУХ 92.3

Одним з останніх повелінь Христа Його учням було: “Любіть один одного, як Я полюбив вас” (Івана 13:34). Чи виконуємо ми це повеління, чи потураємо своїм грубим, нехристиянським рисам характеру? Якщо ми когось образили або завдали комусь болю, наш обов'язок — визнати свою провину і шукати примирення. Це дуже важлива підготовка, до того як ми з вірою прийдемо перед лице Боже просити Його благословення.НУХ 92.4

Є ще й інше питання, яким надто часто нехтують ті, що шукають Господа в молитві. Чи завжди ви чесні по відношенню до Бога? Через пророка Малахію Господь проголошує: “Від устав Моїх ви відступили з днів ваших батьків, і їх не стерегли. Верніться ж до Мене, і вернусь Я до вас! промовляє Господь Саваот. Та говорите ви: ‘У чому повернемось?’ Чи Бога людина обманить? Мене ж ви обманюєте, ще й говорите: ‘Чим ми Тебе обманили?’ — Десятиною та приносами!” (Мал.3:7—8).НУХ 92.5

Як Податель усіх благословень, Бог заявляє про Своє право на певну частину всього, чим ми володіємо. Це Його достаток для підтримки проповіді Євангелія. Повертаючи Богові цю частину, ми тим самим свідчимо, що високо цінуємо Його дари. Але якщо ми не віддаємо Йому те, що належить Йому по праву, як можемо претендувати на Його благословення? Якщо ми невірні управителі в земному багатстві, то як можемо сподіватися, що Він довірить нам небесне? Можливо, саме тут причина відсутності відповіді на молитву.НУХ 93.1

Однак Господь у Своїй великій милості готовий прощати нас, тому Він говорить: “Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте. Чи небесних отворів вам не відчиню, та чи не виллю вам благословення аж надмір? І ради вас насварю Я все те, що жере, і воно не понищить вам земного плоду, і не заб'є винограду вам на полі… І будуть всі люди вважати вас блаженними, бо будете ви любим краєм, говорить Господь Саваот” (Мал.3:10—12).НУХ 93.2

Це стосується і всіх інших Божих вимог. Усі Його дари обіцяні на умові послуху. У Бога все Небо наповнене благословеннями для тих, хто співпрацюватиме з Ним. Усі, хто підкоряється Йому, можуть з упевненістю просити виконання Його обітниць.НУХ 93.3

Але ми повинні мати сильне, непохитне довір'я до Бога. Часто Він зволікає з відповіддю, аби випробувати нашу віру чи перевірити щирість нашого бажання. Благаючи Бога згідно з Його Словом, ми маємо вірити Його обітниці і наполягати на наших проханнях із рішучістю, якій не буде відмовлено.НУХ 93.4

Бог не говорить: “Попросіть один раз, — і дасться вам”. Він велить нам просити. Будьте невтомно наполегливі в молитві. Настійні благання допомагають прохачеві серйозніше усвідомити свою потребу і посилюють його бажання одержати те, що просить. Христос сказав до Марти біля могили Лазаря: “Коли будеш вірити, — побачиш Божу славу” (Івана 11:40).НУХ 93.5

Але багато хто не мають живої віри. Ось чому вони не бачать більших проявів Божої сили. Їхня слабкість — результат невір'я. Вони більше вірять у власні діла, ніж здійснювані для них діла Божі. Такі люди вважають, що можуть подбати про себе самі. Вони складають плани й проекти, але мало моляться і мало по-справжньому довіряють Богові. Вони думають, що мають віру, натомість це просто миттєвий імпульсивний прояв. Не усвідомлюючи власної потреби та бажання Бога давати людям добро, вони не виявляють наполегливості у своїх проханнях до Господа.НУХ 94.1

Наші молитви мають бути такими ж серйозними і невпинними, як і прохання друга, що потребував і просив хліба опівночі. Чим дужче й серйозніше ми просимо, тим тіснішим буде наше духовне єднання з Христом. Ми будемо одержувати більші благословення, бо наша віра зростатиме.НУХ 94.2

Наше завдання — молитися і вірити. Пильнуйте в молитві. Пильнуйте й об'єднайте свої зусилля з Богом, Котрий чує молитви. Пам'ятайте, що ми є Божими співпрацівниками (1Кор.3:9). Говоріть та дійте згідно з вашими молитвами. Випробування ж або доведе щирість вашої віри, або покаже, що ваші молитви — лише форма. А від цього вже залежатиме ваша вічна доля.НУХ 94.3

Коли прийдуть труднощі і випробування, не шукайте допомоги в людей. Цілковито довіртеся Богові. Звичка розповідати про наші труднощі іншим тільки послаблює нас, та й іншим не додає сил. Це накладає на них тягар наших духовних немочей, від якого вони не можуть звільнитися. Ми сподіваємося одержати силу в помильної, обмеженої людини, у той час як нам її готовий дати непомильний, безмежний Бог.НУХ 94.4

Немає жодної потреби вирушати на край світу в пошуках мудрості, адже Бог поруч. Успіх досягається не завдяки здібностям, якими ви володієте тепер або матимете колись. Він досягається завдяки тому, що може зробити для вас Господь. Нам слід набагато менше покладатися на те, що може зробити людина, і набагато більше на те, що може зробити Бог для кожної віруючої душі. Він палко бажає, щоб ви осягнули Його вірою. Він палко бажає, щоб ви очікували від Нього великого. Він палко бажає дати вам розуміння як дочасного, так і духовного. Він може розширити інтелект, дати тактовність та уміння. Докладіть ваші здібності до роботи, просіть у Бога мудрості, — і дасться вам.НУХ 94.5

Прийміть слово Христа як надійну гарантію. Хіба Він не запросив вас прийти до Нього? Ніколи не дозволяйте собі говорити безнадійно й розчаровано, інакше багато втратите. Сумний вираз обличчя, скарги на труднощі і переживання свідчать про нестійку, ослаблену віру. Говоріть, дійте так, ніби ваша віра нездоланна. У Господа невичерпні можливості. Він володіє усім світом. Дивіться з вірою в небо. Дивіться на Того, Хто має силу і владу.НУХ 95.1

Справжня віра має душевну енергію, непохитність принципів та незмінність мети, котрих не можуть послабити ні час, ні випробування. “І помучаться хлопці й потомляться, і юнаки спотикнутись — спіткнуться, а ті, хто надію складає на Господа, силу відновлять, крила підіймуть, немов ті орли, будуть бігати — і не потомляться, будуть ходити — і не помучаться” (Ісаї 40:30—31).НУХ 95.2

Багато хто прагнуть допомогти іншим, однак відчувають, що не мають духовної сили та світла, щоб поділитися з ними. Нехай вони прийдуть зі своїми проханнями до престолу благодаті. Благайте, щоб Господь дарував вам Святого Духа. Бог — гарант кожної Своєї обітниці. З Біблією в руках зверніться до Нього і скажіть: Я зробив так, як Ти звелів. І я покладаюсь на Твою обітницю: “Просіть — і дасться вам, шукайте — і знайдете; стукайте — і відчинять вам”.НУХ 95.3

Ми повинні молитися не тільки в ім'я Христа, але й під натхненням Святого Духа. Саме на цьому наголошується: “Дух заступається за нас невимовними зітханнями” (Римл.8:26). Бог любить відповідати на таку молитву. Коли ми в ім'я Христа підносимо свій голос у серйозній, наполегливій молитві, то в самій цій наполегливості є запорука від Бога, що Він відповість на нашу молитву, зробивши “значно більше всього, що ми просимо або думаємо” (Ефес.3:20).НУХ 95.4

Христос сказав: “Все, про що молитесь і просите, — вірте, що одержите, і сповниться вам” (Марк.11:24). “І що тільки попросите в Моє ім'я, те й зроблю, щоб прославився Отець у Сині” (Івана 14:13). І улюблений Іван під натхненням Святого Духа говорить з великою ясністю та впевненістю: “Коли чогось попросимо згідно з Його волею, Він вислуховує нас! А коли знаємо, що слухає нас, — чого б тільки ми не попросили, — то знаємо, що одержуємо те, чого просили в Нього” (1Івана 5:14—15). Тоді приносьте ваші прохання до Отця в ім'я Ісуса. Бог вшанує це ім'я.НУХ 96.1

Райдуга навколо престолу — це запевнення, що Бог істинний, що в Ньому немає зміни, ані тіні переміни. Ми згрішили проти Нього і не заслуговуємо Його милості, однак Він Сам сповнив наші уста найбільш чудовими словами благання: “Та не відкидай нас ради Ймення Свого, не безчесть трону слави Своєї, пам'ятай, не зламай заповіту Свого із нами!” (Єрем.14:21). Він Сам урочисто пообіцяв зглянутися на наші благання, коли ми прийдемо до Нього, визнаючи власні негідність та гріх. Честь Його престолу є запорукою виконання Його слова, даного нам.НУХ 96.2

Подібно до Аарона, котрий символізував Христа, наш Спаситель у святилищі носить на Своєму серці імена всіх Своїх людей. Наш великий Первосвященик пам'ятає всі слова, якими заохочує нас довіряти Йому. Він завжди пам'ятає Свій заповіт з нами.НУХ 96.3

Усі, хто шукає Господа, — знайдуть Його. Усім, хто стукає, — відчинять двері. Ніхто не почує у відповідь: “Не турбуй Мене, двері замкнені, Я не бажаю відчиняти їх”. Нікому не буде сказано: “Я не можу допомогти тобі”. Ті, хто просить опівночі хліба, щоб нагодувати голодні душі, отримають його.НУХ 96.4

У притчі прохач хліба для подорожнього одержує, “скільки він потребує”. А якою мірою Бог дасть нам, щоб ми могли поділитися з іншими? “Згідно з даром Христа” (Ефес.4:7). Ангели з глибокою зацікавленістю спостерігають, як людина ставиться до своїх ближніх. Коли вони бачать, що хтось по-християнськи співчуває заблудному, вони зближаються до нього і відтворюють у його пам'яті ті слова потіхи, які будуть хлібом життя для душі. Так “Бог згідно зі Своїм багатством задовольнить усяку вашу потребу, у славі, в Ісусі Христі” (Филп.4:19). Ваше свідчення, сповнене щирості і правди, Він наділить силою прийдешнього життя. Слово Господнє буде у ваших устах Істиною і праведністю.НУХ 96.5

Особистим зусиллям заради добра інших мають передувати серйозні таємні молитви, адже нам потрібна велика мудрість для осягнення науки спасіння душ. Перш ніж спілкуватися з людьми, спілкуйтеся з Ісусом. Підготуйтеся до служіння людям біля трону небесної благодаті.НУХ 97.1

Нехай ваше серце заполонить прагнення до Бога, живого Бога. Життя Христа показало, що може здійснити людина, будучи учасником Божественної природи. Усе, що Христос одержав від Бога, можемо мати і ми. Тоді просіть — і одержите. З наполегливою вірою Якова, з непохитною стійкістю Іллі, просіть усього, що пообіцяв Бог.НУХ 97.2

Нехай славне уявлення про Бога наповнює ваш розум. Нехай ваше життя буде з'єднане невидимими узами з життям Ісуса. Той, Хто звелів із темряви засяяти світлу, бажає освітити наші серця, аби просвітити пізнанням Божої славіи в особі Ісуса Христа. Дух Святий візьме від Бога і сповістить вам, передаючи живу енергію в покірне серце. Христос приведе вас до порога Відвічного. Ви зможете споглядати славу, що перебуває за завісою, і відкривати людям повноту Того, Хто завжди живий, аби заступатися за нас.НУХ 97.3