12 грудня. Відновлений Едемський сад

“Переможцеві дам їсти від дерева життя, яке посеред раю Божого” (Об'явл.2:7)ДПХ 476.1

Едемський сад ще довго залишався на землі після того, як людина була вигнана з нього. Грішний людський рід ще довго мав змогу здалеку бачити святу Батьківщину, доступ до якої забороняли ангели. Біля райських воріт, які охороняли херувими, відкривалася Божа слава. Туди на поклоніння приходив Адам зі своїми синами. Тут вони обновили свою обітницю послуху тому Законові, порушення якого призвело до вигнання з Едему. Коли беззаконня помножилося на землі й приречені на загибель повинні були вмерти у водах потопу, Божа рука, що насадила Едем, забрала його від землі. Та коли Творець сотворить “нове небо й нову землю” (Об'явл.12:1 ), рай знову повернеться, тільки ще в більшій славі, ніж колись.ДПХ 476.2

І тоді ті, що дотримувалися Божих Заповідей, протягом нескінченних віків дихатимуть повітрям безсмертя під деревом життя. Для мешканців безгрішних світів сад блаженства буде зразком досконалої творчої діяльності Бога, незаплямованої прокляттям гріха, — зразком того, чим мала стати земля, якби людина здійснила чудовий задум Творця.ДПХ 476.3

“Адамові повернено панування, що належало йому від початку.ДПХ 476.4

Безмежно щасливий, Адам милується деревами, котрі й раніше викликали в нього захоплення, — тими деревами, плоди яких він збирав у щасливі дні своєї непорочності. Він дивиться на виноградні лози, які власноручно вирощував; бачить ті квіти, котрі так любив доглядати. Адам усвідомлює реальність побаченого — це справжній відновлений Едем” (Велика боротьба, c. [648]).ДПХ 476.5

Відкуплені знову отримають доступ до дерева життя у давно втраченому Едемі й будуть зростати (Мал.4:2) в міру повного зросту, яким володіло людство в своїй славі на початку. Останні сліди прокляття, спричинені гріхом, будуть усунуті, й вірні Христові постануть “в красі Господа нашого Бога”, розумом й тілом віддзеркалюючи досконалий образ свого Господа. О, чудове викуплення! Як багато про нього було сказано, як довго і з яким нетерпінням на нього чекали і якого ніколи не могли збагнути (Велика боротьба, c. [645]).ДПХ 476.6