Результат морального опоганення

Декотрі з тих, хто пишномовне заявляє про своє віровизнання, не розуміють гріха мастурбації та його неминучих наслідків. Давно укорінена звичка засліпила їхнє розуміння. Вони не усвідомлюють надзвичайної гріховності цього гріха, який призводить до деградації, ослаблює нервову систему й нищить нервову силу мозку. Коли моральний принцип перебуває в конфлікті з укоріненою звичкою, він украй слабкий. Урочисті вістки з Неба не зможуть справити сильного враження на серце, не зміцнене проти потурання цьому пороку, який спричиняє деградацію. Чутливі нерви мозку втрачають здоровий тонус через хворобливе збудження, викликане бажанням задовольнити протиприродний потяг до чуттєвого задоволення.ПДЦ 157.6

(Свідчення для Церкви, т. 2, c. [347]).ПДЦ 158.1

Більше за будь-яке інше зло деградації людського роду посприяло моральне опоганення. Воно набуває тривожного розмаху й стягає усілякі хвороби.ПДЦ 158.2

Батьки зазвичай не підозрюють, що їхнім дітям щось відомо про цей порок. У дуже багатьох випадках справжніми грішниками є батьки. Вони зловживають перевагами шлюбу і внаслідок потурання зміцнюють свої тваринні пристрасті. Щойно ці пристрасті закріплюються, тоді моральні й інтелектуальні здібності слабнуть. Духовне придушується чуттєвим. Діти народжуються із сильно розвинутими тваринними пристрастями, бо їм передається відбиток характеру батьків. Діти, котрі народжуються в таких батьків, майже неминуче й природно віддаються огидним звичкам таємного пороку. Діти будуть покарані за гріхи батьків, тому що батьки передають їм власні пожадливості.ПДЦ 158.3

Ті, хто цілковито укорінився в цьому згубному для тіла й душі пороку, рідко заспокоюються, доки не передадуть свій тягар таємного зла тим, з ким спілкуються. Відразу пробуджується цікавість, і пізнання пороку передається від юнака до юнака, від дитини до дитини, доки не залишиться майже нікого необізнаного із застосуванням цього гріха, який призводить до деградації.ПДЦ 158.4

(Свідчення для Церкви, т. 2, c. [391, 392]).ПДЦ 158.5

Таємні звички неминуче руйнують сили організму. Будь-яка непотрібна життєва дія призводить до пригніченості. Мозок, найбільш життєво важливий капітал молодих людей, у ранньому віці зазнає величезного навантаження, яке спричиняє недостатність і велике виснаження, залишаючи організм незахищеним перед будь-якими хворобами.ПДЦ 158.6

Якщо погана звичка практикується з 15-річного віку й далі, організм починає протестувати проти насильства, від якого постраждав і продовжує страждати. Він змусить людину нести покарання за порушення його законів, особливо у віці від 30 до 45 років. Це виявлятиметься в різних захворюваннях, таких як ураження хребта, печінки, легень, у невралгії, ревматизмі, хворобі нирок, ракових пухлинах. Коли частина делікатної системи в організмі виходить з ладу, на решту лягає більше навантаження, тому порушуються дії прекрасного природного механізму, що часто призводить до раптових розладів організму, наслідком яких є смерть.ПДЦ 159.1

Руйнувати чиєсь життя поступово, але постійно — в очах Неба не менший гріх, ніж забрати його миттєво. Люди, котрі своїми неправильними діями піддають себе неминучому руйнуванню, понесуть покарання тут і, якщо не переживуть глибокого розкаяння, не будуть допущені на Небо в майбутньому, так само, як і людина, котра забирає чиєсь життя миттєво. Воля Божа встановлює зв'язок між причиною та наслідком.ПДЦ 159.2

Ми не кажемо, що вся молодь зі слабким здоров'ям винна в практикуванні недобрих звичок. Серед страждальців від різних причин, над якими вони не мають влади, є люди цнотливі й совісні.ПДЦ 159.3

Таємний порок нищить високі наміри, серйозні прагнення й силу волі, котрі формують хороший духовний характер. Усі, хто хоч частково має справжнє уявлення про те, що означає бути християнином, знають: послідовники Христа, як і Його учні, зобов'язані повністю підкоряти Його волі всі свої пристрасті, усі фізичні сили й розумові здібності. Людина, якою керують її пристрасті, не може бути послідовником Христа. Вона надто віддана служінню своєму господареві, автору всякого зла, щоб залишити свої порочні звички й обрати служіння Христу.ПДЦ 159.4

(Виховання дітей, с. [444-446]).ПДЦ 159.5

Якщо молоді люди запозичують огидні звички, коли їхній дух ще не став зрілим, вони ніколи не матимуть сили для повного і правильного фізичного, розумового й морального розвитку.ПДЦ 159.6

(Свідчення для Церкви, т. 2, c. [351]).ПДЦ 160.1

Єдина надія для тих, хто має порочні звички, — назавжди залишити їх, якщо вони надають якогось значення здоров'ю в цьому житті та спасінню у вічності. Якщо цим звичкам потурають тривалий час, необхідне рішуче зусилля, щоб чинити опір спокусі й відмовитися від порочного потурання.ПДЦ 160.2

(Виховання дітей, с. [464]).ПДЦ 160.3

Наші діти мають єдиний надійний захист від усіх порочних звичок — прагнення бути прийнятими до Христової отари й перебувати під пильною опікою вірного істинного Пастиря. Якщо вони прислухаються до Його голосу, Він урятує їх від усякого зла, захистить від будь-якої небезпеки. Він каже: “Мої вівці слухаються Мого голосу… і вони йдуть за Мною”. У Христі вони знайдуть пасовища, здобудуть силу й надію, їх не буде непокоїти тривожне прагнення знайти те, що відвертало б розум і задовольняло серце. Вони знайшли дорогоцінну перлину, і тепер їхній розум відчуває мир та спокій, їхні задоволення чисті, мирні, піднесені, небесного характеру. Такі задоволення не залишають болісних спогадів чи докорів сумління, не шкодять здоров'ю, не виснажують розуму, натомість є здоровими.ПДЦ 160.4

(Виховання дітей, с. [467]).ПДЦ 160.5