“Пам'ятай день суботній, щоб святити його! Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий — субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив, тому поблагословив Господь день суботній і освятив його” (Вихід 20:8—11). ВНО 151.1
Четверта Заповідь звучить чітко. Ми не повинні в суботу займатися своїми справами. Бог дав людині для праці шість днів, а сьомий залишив для Себе, благословивши тих, хто свято шанує її. Шостого дня потрібно зробити всі необхідні приготування до суботи... У п'ятницю потрібно зробити всі покупки, приготувати їжу. Потрібно прийняти ванну, почистити взуття, привести в порядок одіж. Хворі потребують догляду, зокрема і в суботу, тому все, що ми робимо для їхнього зцілення, є виявом милосердя, а не порушенням Заповіді... Проте жодні наші особисті справи не повинні зазіхати на святий час. ВНО 151.2
Неділя, як правило, використовується для святкування і пошук задоволення, однак Господь бажає, щоб Його народ показував світові більш високий, більш святий приклад. У суботу має здійснюватися урочисте посвячення сім'ї Богові... Нехай усі об'єднаються для прославлення Бога в Його святий день... ВНО 151.3
Якщо ви прагнете до Небес, світ повстане проти вас... Втрутиться земна влада. Ви зустрінетеся з лихом, образами, лайкою, насмішками, переслідуваннями. Люди вимагатимуть від вас виконання законів і звичаїв, які зроблять вас невірними Богові. Ось де Божий народ знайде свій хрест на шляху до життя. Однак якщо субота Четвертої Заповіді священна, якщо вона насправді, як це зазначено в третій ангельській вістці, є ознакою між Богом і Його народом, тоді ми повинні зважувати кожне слово і кожен учинок, боячись зганьбити Бога... ВНО 151.4
Сильний потік накриє вас, і ви не встоїте на ногах, якщо не приліпитеся до Христа, як молюск до каменя35Там само.. ВНО 151.5