“Якщо ради суботи ти стримаєш ногу свою, щоб не чинити своїх забаганок у день Мій святий, і будеш звати суботу приємністю, днем Господнім святим та шанованим, і її пошануєш, — не підеш своїми дорогами, діла свого не шукатимеш та не будеш казати даремні слова, — тоді в Господі розкошувати ти будеш, і Він посадовить тебе на висотах землі, та зробить, що будеш ти споживати спадщину Якова, батька твого, — бо уста Господні сказали оце!” (Ісаї 58:13, 14). ВНО 152.1
Субота... — це Божий час, а не наш; порушуючи її, ми обкрадаємо Бога... Бог дав нам цілих шість днів для наших справ, а Собі залишив тільки один. Вона повинна бути для нас днем благословення — днем, коли ми залишаємо всі свої світські справи і зосереджуємо думки на Богові й Небесах. ВНО 152.2
Поклоняючись Богу, ми не повинні вважати це важкою працею. Господня субота має слугувати благословенням для нас і наших дітей. Діти повинні дивитися на суботу як на приємний день, освячений Богом; так воно й буде, якщо їх правильно навчити... Можна показати їм квіти і розпуклі бруньки, високі дерева й чудову траву, розповідаючи, що все це Бог створив за шість днів, а сьомого дня Він відпочивав, тому освятив його. Батьки можуть так викласти настанови своїм дітям, що, коли дитячий погляд упаде на цю красу природи, вони згадають про великого Творця всього існуючого... ВНО 152.3
Не слід навчати дітей, неначебто в суботу не можна радіти, що цього дня не можна здійснювати прогулянок. Зовсім ні. По суботах Христос приводив Своїх учнів на берег озера і навчав їх. Його суботні проповіді далеко не завжди виголошувалися в приміщенні... ВНО 152.4
Багато хто говорить, що дотримувалися б суботи, але для них це не дуже зручно. Однак цей день належить не вам; це день Божий, тому у вас не більше на нього прав, ніж на мій гаманець. Бог відділив, освятив і поблагословив його, отже, ви зобов'язані присвячувати цей час Його служінню, зробити його відрадою, шанованим днем36Рукопис 3, 1879 р.. ВНО 152.5