“Любі! Не дивуйтеся вогневі, що трапляється вам для вашого випробування, — наче якомусь дивному випадкові; але радійте, що ви є учасниками Христового страждання, щоб і при з'явленні Його слави ви раділи та веселилися” (1 Петра 4:12, 13). ВНО 271.1
Бог посилає випробування Своїм дітям не безцільно. Якби вони могли бачити кінець від початку та розрізняти славу тієї мети, котру вони здійснюють як Його співпрацівники, то самі обрали б той шлях, яким Він їх веде. Господь тримає Своїх дітей у руках, щоб упокорити їх, у випробуваннях і скорботі дати їм побачити свою немічність та наблизитися до Нього... ВНО 271.2
Християни — дорогоцінні камені Христа. Вони повинні яскраво сяяти світлом Його краси. Це сяйво залежить від їхнього шліфування. Піддаватися шліфуванню чи ні — вирішують вони самі. Проте кожен, хто удостоїться зайняти місце в Господньому храмі, має пройти через такого роду обробку. Без здійснюваного Господом шліфування вони зможуть відображати не більше світла, ніж звичайний булижник. Христос говорить людині: “Ти Мій. Я викупив тебе. Поки що ти тільки грубий камінь, однак якщо довіришся Моїм рукам, Я відполірую тебе, і блиск, яким ти засяєш, принесе славу Моєму Імені. Ніхто не вихопить тебе з Моєї руки. Я зроблю тебе Моїм дорогоцінним скарбом. У день Моєї коронації ти будеш коштовним каменем у Моєму вінці радості”. ВНО 271.3
Божественний Майстер не витрачає часу на марний матеріал. Згладжуючи всі нерівні краї, Він шліфує тільки дорогоцінні камені на зразок мистецьки вирізьблених стовпів у палаці. Цей процес важкий і болісний; він ранить людську гординю. Христос глибоко врізається у життєвий досвід, який людина у своїй зарозумілості вважає бездоганним, і видаляє з характеру прагнення до самозвеличення. Пізніше, піднісши дорогоцінний камінь до світла, Майстер бачить у ньому Своє відображення та проголошує його гідним зайняти місце в Його палаці. Благословенний той процес, яким би важким він не був, який надає каменю нової цінності20Там само, 7 березня 1912 р.. ВНО 271.4