“Через це радію в немочах, у клопотах, у нестатках, у вигнаннях та утисках за Христа, бо коли я немічний, — тоді я сильний” (2Кор. 12:10). ВНО 272.1
Християнство не обіцяє звільнення від скорбот. “Бо ми маємо... через великі утиски ввійти до Царства Божого” (Дії 14:22). Нам необхідна сильна непохитна віра в те, що Бог не допустить у житті Своїх дітей випробування більшого, ніж вони можуть знести. У своєму Посланні до євреїв апостол Павло пише, якою силою володіє така віра. Ось що він говорить про тих, хто перед лицем гонінь і смерті зберіг непохитну віру в Бога: ВНО 272.2
“Які вірою перемогли царства, чинили справедливість, одержали обітниці, замкнули лев'ячі пащі, згасили силу вогню, втекли від вістря меча, одужали від недуги, були сильними у війні, обернули до втечі полки чужинців. Жінки одержували своїх померлих через воскресіння; інші були закатовані, не отримавши звільнення, щоб осягнути краще воскресіння. Ще інші зазнали знущань і побоїв, а також кайданів і ув'язнення. їх каменували, перепилювали навпіл, вони вмирали, зарубані мечем, тинялися в овечих і козячих шкурах — збідовані, знедолені, покривджені” (Євр. 11:33—37). ВНО 272.3
У світі цих героїв віри вважали не вартими життя; але на Небесах вони зараховані до Божих синів, гідних вищої пошани. “Ходитимуть зі Мною в білому, — заявляє Христос, — бо є того гідні” (Об'явл. 3:4). У небесних оселях їх очікує “понад міру вічна слава”. “Тому й ми, маючи довкола себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всяку гордість та гріх, що нас легко обплутує, з терпінням прямуймо до тієї боротьби, яка перед нами, дивлячись на Проводиря і Вершителя віри, на Ісуса” (Євр. 12:1, 2). “Адже наше тимчасове легке терпіння готує нам понад міру вічну славу, оскільки ми не дивимося на видиме, а на те, що невидиме, бо видиме — тимчасове, а невидиме — вічне” (2Кор. 4:17, 18)21Там само. ВНО 272.4