“Будьте всі однодумні, співчутливі, братолюбні, милосердні, люб'язні” (анг.пер. 1Петр.3:8). ВХ 20.1
Усі, котрі працюють для Христа, мають були людьми чесними, надійними, твердими як скеля у своїй вірності принципу і, в той же час, добрими та люб'язними. Люб'язність, ввічливість — одна з властивостей Духа. Мати справу з людським розумом — найбільша відповідальність, будь-коли доручена людині; той, хто прагне знайти дорогу до серця, повинен завжди пам'ятати настанову: “Будьте милосердні, люб'язні”. Любов учинить те, чого неможливо досягти з допомогою аргументації. Однак навіть незначний прояв роздратування, лише одна груба відповідь, відсутність християнської ввічливості та люб'язності в якійсь дріб'язковій справі, можуть привести до втрати як друзів, так і впливу. ВХ 20.2
Християнський працівник повинен прагнути бути таким, яким був Христос на цій землі. Він є нашим прикладом не тільки у Своїй непорочній чистоті, але й терпінні, лагідності, привабливості характеру. Його життя — приклад справжньої люб'язності. Для пригноблених, нужденних людей у Нього завжди були співчутливий погляд і слово розради. Його присутність створювала в домі атмосферу чистоти. Його життя справляло на суспільство вплив, подібний до дії розчини на тісто. Чистий і непорочний, Він ходив серед легковажних, грубих, невихованих, нечесних митників, неправедних самарян, воїнів-язичників, темних селян та різношерстої юрби. Усюди Він говорив слова співчуття. Коли Ісус бачив утомлених людей, змушених нести важкі тягарі, Він розділяв ці тягарі з ними, повторюючи їм уроки любові і доброти Бога, які Він засвоїв із природи. Він прагнув вселиш надію в найбільш зачерствілі, безперспективні душі, даруючи їм упевненість, що й вони можуть розвинути характер, який свідчитиме про приналежність до правдивих Божих дітей. ВХ 20.3
Релігія Ісуса пом'якшує суворий неотесаний характер, шліфує нещирі різкі манери. Вона спонукує людей бути лагідними в мові та привабливими в поведінці. Нам необхідно навчишся від Христа поєднувати чистоту і цілісність у найвищому розумінні слова з життєрадісністю. Добрий, люб'язний християнин є найпереконливішим доказом на користь християнства. ВХ 20.4
Добрі слова для душі — немов та роса і благодатний дощ. Писання говорить, що уста Христа були сповнені благодаті, щоб Він міг “зміцнювати словом змученого”. А Господь радить нам: “Слово ваше нехай завжди буде з благодаттю”, щоб “воно подавало благодать тим, хто чує” (Служителі Євангелія, c. [121-122]). ВХ 20.5