“Коли ж Він сидів при столі в його домі, то багато митників і грішників сиділи з Ісусом та з учнями Його; бо було їх багато, і вони ходили за Ним” (Марк.2:15). ВХ 21.1
Кожному, хто називає себе сином або донькою Бога, слід пам'ятати: як місіонер, він зустрінеться з найрізноманітнішими типами поведінки та мислення. Його будуть оточувати люди як з витонченими, так і грубими манерами, скромні і горді, віруючі і скептики, освічені і неуки, багаті і бідні. Не можна поводитися однаково з різними людьми; однак усі вони мають потребу в доброті та співчутті. Завдяки взаємному спілкуванню наш розум шліфується й удосконалюється. Ми залежимо один від одного, оскільки тісно пов'язані один з одним узами братерства... ВХ 21.2
Саме завдяки суспільним відносинам християнство контактує зі світом. Кожний чоловік і жінка, котрі отримали божественне світло, повинні освітлювати темний шлях тих, хто не знав кращого способу життя. Суспільні зв'язки, освячені Духом Христа, необхідно удосконалювати і використовувати для навернення душ до Спасителя. Ми не повинні привласнювати і приховувати Христа глибоко в серці як жаданий, священний, дорогий скарб для насолоди виключно його власника. Христос має стати в нас Джерелом води, що тече в життя вічне і відсвіжує усіх, хто спілкується з нами (Служіння зцілення, c. [495-496]). ВХ 21.3
Христос не уникав дружнього спілкування з людьми. Він приймав запрошення на учту як від фарисеїв, так і митників. У таких випадках Його слова були для слухачів життєдайними пахощами на життя, оскільки Він використовував час трапези для викладання необхідних дорогоцінних уроків. Таким чином Христос навчав Своїх учнів правилам поведінки в товаристві як віруючих, так і далеких від релігії людей. На власному прикладі Він показував, якою має бути їхня розмова в будь-якому громадському зібранні... ВХ 21.4
Якщо Христос перебуває в душі, то зі скарбниці серця виходять чисті, піднесені слова. Коли ж Христа там немає, людина знаходитиме задоволення в легковажних жартах і розмовах, які перешкоджають духовному зростанню і засмучують Божих ангелів. Язик — неслухняний орган, але так не повинно бути. Його необхідно приборкувати, бо талант мови — вельми дорогоцінний. Христос завжди готовий дарувати Свої багатства, і ми повинні збирати дорогоцінності, що походять від Нього, аби в розмові наділяти ними інших людей (Свідоцтва, т.6, с. [173-174]). ВХ 21.5