“І Він сяде топити (плавити) та чистити срібло, і очистить синів Левія, і їх перечистить, як золото й срібло, і будуть для Господа жертву приносити в правді” (Мал.3:3). ВХ 381.1
Людська природа болісно зносить процес очищення, але тількизавдяки йому можуть бути усунені погані домішки з характеру. У горнилі випробувань ми звільняємося від шлаку, який заважає нам відбивати образ Христа. Бог зважує кожне випробування. Він спостерігає за вогнем у печі, який повинен перевірити кожну душу. ВХ 381.2
Шляхом випробування Бог веде Своїх дітей до абсолютного довір'я. “Страждання зазнаєте в світі, — говорить Христос, — але будьте відважні: Я світ переміг!” Перш ніж увійдемо до Царства Божого, нам слід знести чимало скорбот... ВХ 381.3
Немає хреста — немає й вінця. Як можна бути сильними в Господі без випробувань? Щоб мати фізичну силу, ми повинні займатися фізкультурою і спортом. А щоб володіти сильною вірою, ми повинні опинитися в таких обставинах, коли ця віра буде випробувана. Кожна переможена спокуса, кожне мужньо витримане випробування дають новий досвід і просувають уперед у формуванні характеру. Наш Спаситель був випробуваний у всьому, але з Богом Він незмінно перемагав. За будь-яких обставин ми маємо перевагу зміцнюватися силою Бога і прославляти хрест Христів. ВХ 381.4
Допускаючи скорботи, Бог відкриває нам вади нашого характеру, аби завдяки Його благодаті ми могли перемогти їх. Ми починаємо відкривати у собі те, про що раніше і не здогадувалися; у момент випробування виявляється, чи приймаємо ми докір і Божу пораду. Коли на нашу долю припадають випробування, ми не повинні переживати і метушитися. Не чинімо опору і не вириваймося з рук Христа. Нам слід упокоритися перед Богом. ВХ 381.5
Людині, яка хоче бачити все у привабливому світлі, Господні дороги видаються незрозумілими. Вони виглядають похмурими і сумними для людської природи. Але Божі дороги — це завжди дороги милості, а їхня мета — спасіння. ВХ 381.6
Ілля в пустелі несвідомо говорив, що достатньо вже прожив і хоче померти. Господь у Своєму милосерді не виконав його прохання. Ілля мусив ще багато чого зробити, і коли його служіння закінчилося, він не повинен був померти в розчаруванні у пустелі. Він не мав перетворитися на земний порох, але піднятися у славі в супроводі небесних колісниць до вишнього престолу... ВХ 381.7
“Блаженна людина, яку Бог картає... Бо Він рану завдасть — і перев’яже. Він ламає — й вигоюють руки Його!” (Йов 5:17-18). Ісус наближається до кожного зажуреного із зціленням. Життя, сповнене тяжких втрат, болю і страждань, може бути освітлене дорогоцінними відкриттями Його незримої присутності (Ознаки часу, 5 лютого 1902 р.). ВХ 382.1