“Бо ми маємо не такого Первосвященика, Який не може страждати з нами в немочах наших, але такого, Який подібно нам, зазнав спокуси в усьому, окрім гріха” (Євр.4:15). ВХ 383.1
Хвала Богові, що ми маємо милосердного, ніжного Первосвященика, Який співчуває нашим слабкостям! Ми не очікуємо спокою на Землі. О, ні! Дорогою до Неба нам доводиться нести хрест; дорога пряма, але вузька, однак ми будемо бадьоро просуватися вперед, знаючи, що Цар слави проклав цю дорогу для нас. ВХ 383.2
Ми не будемо скаржитися на важку дорогу, а як покірні послідовники Христа, підемо Його слідами. Він — Страждалець, Який зазнав хвороб. Задля нас Він “збіднів, щоб ми збагатились Його убозтвом” (Ісая 53:3; 2Кор.8:9). Радіймо в скорботах і пам’ятаймо про майбутню нагороду — “без усякої міри“ вічну славу. ВХ 383.3
Не будемо нарікати, що на нашу долю випадають випробування. Дорогі Божі діти часто зустрічалися з ними, і кожне перенесене випробування тільки збагачує нас славою. Я бажаю перейти через страждання. Я не хочу потрапити на Небо без страждань, навіть якби це було можливо, щоб тільки бачити там Ісуса, Котрий так багато постраждав задля нас, аби подарувати нам багату спадщину; щоб побачити мучеників, котрі віддали життя за істину і Христа. Ні, ні! Дозвольте мені удосконалитися через страждання. Прагну взяти участь у Христових стражданнях, бо знаю, що тоді я буду співучасницею Його слави. Ісус — наш Взірець. Будемо ж пізнавати, як зробити наше життя максимально подібним до життя Христа. ВХ 383.4
Моя душа усіма силами прагне до Живого Бога. Усе моє єство бажає Його. О, як хочеться досконало відобразити Його образ! Як хочеться цілковито присвятити себе Йому! І як важко зректися свого “я”!.. Ми можемо тішитися в нашому досконалому Спасителі; Він врятує нас від покарання за наші провини. Ми можемо сховатися в Бозі, щоденно повторюючи: “І живу вже не я, а Христос проживає в мені” (Гал.2:20), за Своєю волею і благоволінням. Хвала Богові! Я знаю, що моє “життя сховане в Бозі” (Колос.3:3). ВХ 383.5
Завіса відхилилася. Я бачила багату нагороду, даровану святим. Мені довелося скуштувати радощів прийдешнього світу, і світ почав видаватися мені ще більш зіпсованим. Усі мої уподобання, інтереси, сподівання скеровані до Небес. Я прагну бачити Царя в Його красі, Того, Кого любить моя душа. Небеса, бажані Небеса! Я прагну бути там; і думка про те, що цей момент наближається, змушує мене з нетерпінням очікувати Христа. Слава Господу за чудову надію, за нетлінне вічне життя, дароване через Ісуса Христа (Лист 9, 1851 р.). ВХ 384.1