“Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне” (Матв.5:3). ВХ 51.1
Через Нагірну проповідь Христа ми отримуємо світло та істину; вона містить принципи, котрі можуть бути застосовані в усіх обставинах життя, до будь-якого обов'язку, покладеного на нас Богом. Христос прийшов звеличити і прославити Закон, проголошений Ним на Сінайській горі Своєму вибраному народові під час подорожі по пустелі... ВХ 51.2
У всіх Своїх повчаннях Христос намагався закарбувати в думках і серцях слухачів принципи, що лежать в основі Його великого Мірила праведності. Він навчав: якщо вони бажають виконати Божі Заповіді, в їхньому щоденному житті повинна виявлятися любо до Бога та ближніх. Він намагався наповнити їхні серця любов'ю, яку Сам відчував до людей. Так Він сіяв зерна правди, плоди якої виявляються у святості і красі характеру. Святий вплив не тільки поширюватиметься в цьому житті; його наслідки будуть відчутними й у вічності. Результатом такого впливу будуть чистота й освячення. ВХ 51.3
Сидячи на схилі гори в оточенні Своїх учнів та великого натовпу людей, Ісус “відкривши уста Свої, навчав: ‘Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне’”. Убогі духом — це не ті, котрі нарікають і скаржаться, а хто задоволений своїм становищем і оточенням. Вони не плекають думки, що заслуговують кращого становища, ніж визначене для них Провидінням, але виявляють дух вдячності за кожну надану їм милість. Вони вільні від усякої зарозумілості й гордощів... ВХ 51.4
Хто насправді освячений, ті усвідомлюють власну немічність. Відчуваючи свою потребу, вони прийдуть за світлом, благодаттю і силою до Ісуса, я Якому перебуває вся повнота і Який один може задовольнити усі їхні потреби. Усвідомлюючи свої вади, вони прагнуть уподібнитися до Христа і жити за принципами Його святого Закону. Це постійне усвідомлення власної недосконалості призведе до такої цілковитої залежності від Бога, що Його Дух виявить Себе в них. Скарби Неба будуть відкритими для задоволення кожної голодної і спраглої душі. Усі, хто володіють таким характером, мають запевнення: одного дня вони побачать славу Царства, про яку сьогодні мають лише слабке уявлення. ВХ 51.5
Християнин повинен завжди прагнути ідеалу, котрим є чистота і привабливість характеру Христа. З дня на день у ньому дедалі більше повинна виявлятися краса цього характеру, все повніше відображатися божественний образ (Біблійне відлуння, 21 лютого 1898 р.). ВХ 51.6