“Тим прославиться Отець Мій, коли ви принесете багато плоду і будете учнями Моїми” (Йоан.15:8). ВХ 90.1
Чимало людей не бажають жити так, як жив наш Спаситель. Вони вважають, що від них вимагається надто велика жертва, щоб наслідувати Взірець, чинити добрі діла і терпляче зносити Боже виховання, же зробить їх здатними приносити більше плоду. Але коли християнин вважає себе лише покірним знаряддям у руках Христа і намагається сумлінно виконати кожний обов'язок, покладаючись на обіцяну Богом перемогу, він візьме ярмо Христове і знайде його любим; задля Христа він носитиме тягарі інших, відчуваючи їх легкими. Він може сміливо й упевнено дивитися вгору, промовляючи: “Знаю, в Кого я повірив, та впевнений, що Він має силу зберегти довірене мною Йому на той день” (2Тим.1:12). ВХ 90.2
Якщо постають перешкоди на нашому шляху і ми з вірою долаємо їх; якщо зустрічаємо опір і докори, які в ім'я Христа перемагаємо; якщо виконуємо свої обов'язки в дусі нашого Вчителя, — тоді, воістину, отримуємо дорогоцінне пізнання Його вірності й сили. Ми вже не покладаємося на досвід інших, бо маємо свідчення в самих собі. Подібно до стародавніх самарян, ми можемо сказати: “Бо ми самі чули і пізнали, що Він справді Спаситель світу — Христос” (Йоан.4:42). ВХ 90.3
Чим більше будемо розмірковувати про характер Христа, чим більше відчуватимемо Його спасаючу силу, тим гостріше усвідомлюватимемо свою слабкість та недосконалість і тим впевненіше будемо дивитися на Нього ж на нашу силу і особистого Відкупителя... Завдяки вірі в Христа і послуху Закону Божому ми будемо освячуватися, готуючись до спілкування зі святими ангелами і зодягненими в білі одежі викупленими у Царстві слави. ВХ 90.4
Підтримувати тісний зв'язок із Христом і набувати багатих духовних досвідів — це не тільки привілей, а й обов'язок кожного християнина. У такому разі його життя буде багатим на добрі діла... ВХ 90.5
Читаючи про життя відомих своєю побожністю людей, ми часто думаємо, що їхні досвіди і досягнення неможливі для нас. Але це не так. Христос помер за всіх, і Його Слово дає нам запевнення, що Він значно більше прагне дати Свого Святого Духа тим, хто просить у Нього, аніж земні батьки бажають дати добрі дари своїм дітям. ВХ 90.6
Пророки й апостоли удосконалювали свої характери не з допомогою чудес. Вони користувалися засобами, які Бог зробив доступними для них; і всі, котрі докладатимуть належні зусилля, одержать ті самі результати (Освячене життя, c. [82-84]). ВХ 90.7