“І почули вони голос Господа Бога, що по раю ходив, як повіяв денний холодок” (Бут.3:8). ВХ 98.1
Джерело істинного знання і справжнього розвитку — в пізнанні Бога. Куди б ми не звернулися — у фізичній, розумовій чи духовній сферах, куди б ми не подивилися, уникаючи гріха, — нам всюди відкривається це пізнання. У яку б галузь знань ми не заглибилися зі щирим бажанням пізнати істину — скрізь зауважимо невидимий всюдисущий і в усьому пробуваючий могутній Розум. Розум людини дотикається до Розуму Божого, обмежений — до Безмежного. Неможливо належно оцінити благодатну дію такого спілкування на тіло, розум і душу. ВХ 98.2
Наслідком такого спілкування буде найвище виховання. Це встановлений Самим Богом метод удосконалення людини. Господь закликає кожного “заприязнитися із Ним” (Йов 22:21). Цієї поради притримувався наш прабатько Адам. Коли він перебував в святому Едемі у славі своєї безмежної досконалості, Бог навчав його жити саме так... ВХ 98.3
Створений Адам був подібний до Творця своєю фізичною, розумовою і духовною природою. “Бог на Свій образ людину створив” (Бут.1:27), щоб вона, живучи вічно, з кожним днем усе повніше відкривала образ свого Творця, відображаючи Його славу. Усі я таланти могли гармонійно розвиватися, її здібності й енергія мали постійно зростати. Всеохоплюючою була сфера її втілення, надзвичайні сфери, доступні для дослідження... Величезною перевагою було близьке спілкування з Творцем. Якби Адам зберіг вірність Богові, усе залишилося б таким навіки... Все повніше й повніше він досягав би мети, заради якої був створений, все досконаліше відображав би славу Творця (Виховання, c. [14-15]). ВХ 98.4
Безмежний розум Творця усього сущого відкривав нашим прабатькам закони і явища природи, а також ті великі принципи істини, якими керується духовний Всесвіт. У світлі “пізнання слави Божої” (див. 2Кор.4:6) розвивалися їхні розумові й духовні здібності, і вони повністю усвідомлювали найвищу радість свого святого буття... ВХ 98.5
Едемський сад — ось якою Бог бажав бачити всю Землю; Його мета — щоб людська сім'я, зростаючи чисельно, зводила оселі та школи, подібні до створених Ним. Таким чином, з часом уся Земля могла б наповнитися учбовими закладами, де досліджувалися б слова та чини Бога, де учні могли б дедалі повніше відображати світло пізнання Його слави протягом нескінченних віків (Виховання, c. [22]). ВХ 98.6