“І, покликавши Своїх учнів, Він сказав їм: Запевняю вас, що ця бідна вдова вкинула більше за всіх тих, які кидали тут до скарбниці, бо всі кидали з надлишку, а вона дала зі своєї убогості все, що мала, весь свій прожиток” (Марка 12:43, 44). ЗПІ 258.2
Мотиви, якими ми керуємося у своїх вчинках, розкривають їхнє справжнє значення, тавруючи їх ганьбою або ж відзначаючи високу мораль. Для Бога найціннішими є не ті вчинки, які всі бачать і вихваляють. Незначні обов'язки, які ми виконуємо з радістю, наші непомітні скромні дари, які, з людської точки зору, не мають жодної цінності, часто отримують найвищу оцінку в Божих очах. Сповнене любові й віри серце дорожче для Бога, ніж усі найкоштовніші дари. Бідна вдовиця віддала все, що мала, аби зробити хоча б найменше. Вона відмовила собі в їжі, щоб віддати ці дві лепти на улюблену справу. Вона зробила це з вірою та надією, що Небесний Отець не залишить її в злиднях і біді. Саме такий дух щедрості й дитяча віра були високо оцінені Спасителем. ЗПІ 258.3
Чимало бідних людей прагнуть виявити Богові вдячність за Його милість та Істину. Поруч зі своїми багатшими, заможнішими братами вони бажають підтримувати Божу справу. Цих людей не можна відкидати. Дайте їм можливість внести свою лепту до небесної скарбниці. Якщо ці скромні дари принесені від серця, переповненого любов'ю до Бога, вони стають священним, найціннішим пожертвуванням, яким Бог особливо задоволений, і Він благословляє таких людей. ЗПІ 259.1
Коли Ісус сказав, що вдова “вкинула більше за всіх”, Він мав на думці не тільки її спонукання, а й плоди, які принесе її дар. Ці “дві лепти, цебто гріш” збагатили Божу скарбницю набагато більше, ніж пожертви багатих юдеїв. Вплив цього малого дару подібний до ріки, котра у своєму витоку була маленьким струмочком, але протягом століть розширювалася і поглиблювалася. Тисячами шляхів ці невеликі кошти приносили полегшення бідним та сприяли поширенню євангельської вістки. Приклад удовиної самопожертви вплинув на тисячі сердець в усіх країнах і в усі часи. Він промовляв як до багатих, так і бідних, а їхні пожертвування ще більше підносили вартість вдовиного дару. Боже благословення, виголошене над удовиною лептою, зробило її джерелом великих справ. Так буде з кожним даром і кожним учинком, які здійснені зі щирим бажанням прославити Бога. Такі дари і вчинки є частиною плану Всевишнього. Жодна людина не в змозі виміряти їхніх добрих наслідків (Христос — надія світу, c. [615, 616]). ЗПІ 259.2