У той час як новина поширювалася від міста до міста, від села до села, юдеї боялися за власне життя і зачаїли ненависть, яку плекали до учнів. Їхня єдина надія полягала в поширенні фальшивої чутки. А ті, хто хотів, щоб цей обман був правдою, приймали його. Пилат тремтів, почувши про воскресіння Христа. Він не сумнівався в правдивості цього свідчення, і відтоді мир назавжди покинув його. Задля світської слави та через страх втратити авторитет і життя, він віддав Ісуса на смерть. Тепер він був цілком переконаний: Той, у крові Якого він винний, був не просто невинною людиною, а Сином Божим. До кінця своїх днів Пилат провадив жалюгідне життя. Відчай і душевні муки нищили всяку надію й радість. Він не хотів бути потішеним і помер найжалюгіднішою смертю. ІВ 203.1