Go to full page →

9 січня. Чудові шати ЦДБ 12

“Збудися, збудись, зодягнися, Сіоне, у силу свою, зодягнися у шати пишноти своєї, о Єрусалиме, о місто святе” (Ісаї 52:1). ЦДБ 12.1

Цієї ночі я... пережила те саме, що й у Саламанці, штат Нью-Йорк, два роки тому. Коли я прокинулася, здавалося, що мене оточувало світло, а кімнату заповнили небесні ангели. Дух Божий був на мені, і моє серце було переповненим. О, яка любов палала в моєму серці! Я голосно вигукнула: “Господи Ісусе, я люблю Тебе! Ти знаєш, що я люблю Тебе! Мій Небесний Отче, я славлю Тебе всім своїм серцем! ‘Бо так Бог полюбив світ, що дав Свого Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне’ (Івана 3:16). ‘А путь праведних — ніби те світло ясне, що світить все більше та більш аж до повного дня!’ (Прип. 4:18). Ісусе, мій Викупителю, Представнику Отця, я довіряю Тобі”. ЦДБ 12.2

Мій мир був немов ріка. Мені здавалося, що я була наодинці з Богом у благодатному спілкуванні з Ним як у сні, так і наяву. Яка висока свята перевага дарована мені в любові Ісуса, Його житті й турботі... ЦДБ 12.3

О, чому б Церкві Христа не піднятися і не одягнутися у свої чудові шати! Чому вона не сяє? Християнство таке слабке головним чином тому, що люди, котрі називають себе віруючими в Істину, дуже мало знають Христа і недооцінюють те, ким Він може стати для них і ким вони можуть бути для Нього. Ми володіємо найурочистішими і найважливішими істинами, які будь-коли вручалися смертним. ЦДБ 12.4

Якби наші слова, думки, вчинки були більш чистими й піднесеними, якби вони більше відповідали святій вірі, яку визнаємо, ми дивилися б на наші обов'язки в зовсім іншому світлі. Якими серйозними і священними вони постали б перед нами! Ми б володіли глибшим усвідомленням нашого обов'язку і прагнули до звершення святині у Божому страху. Земне, тимчасове підкорилося б небесному і вічному... ЦДБ 12.5

Я так вдячна Богові за благословенну можливість спілкуватися з Ним у будь-який час. Я відчуваю себе удостоєною високої честі. Усе, що я прошу, — це тільки те, щоб Господь через Свою велику милість і доброту дав мені сили бути придатною для Його служіння (Лист 20a, 9 січня 1893 р. Капітану С. Елдріжу). ЦДБ 12.6