“Бо кожне тіло, немов трава, і всяка слава людини, як квітка рослини: засохла трава — і цвіт її опав. А Слово Господнє пробуває вічно! А це те Слово, яке сповіщене вам у Євангелії” (1 Петр.1:24, 25). ЩМП 218.1
Коли наш розум відкритий для дії Божого Духа, ми можемо сприйняти уроки простих і прекрасних картин природи. Я відчуваю себе пригніченою в переповнених людьми містах, де очі не мають на що поглянути, крім будинків. Квіти є нашими постійними вчителями. Рослини вбирають і засвоюють мікроелементи землі і повітря, щоб виростити прекрасні бутони, з яких розпускаються квіти, призначені нести для нас щастя. Вони є Божими проповідниками, і нам слід роздумувати над уроками, які вони викладають нам. ЩМП 218.2
Так само Бог дав нам дорогоцінні обітниці у Своєму Слові. Писання розкривається перед нами, немов Господній сад. Обітниці, які містяться в ньому, подібні до запашних квітів, що ростуть по всьому саду. Бог особливим чином привертає нашу увагу до обітниць, які Він дав нам у Своєму Слові. В цих обітницях ми можемо побачити Його характер і прочитати про Його любов до нас. Вони є підставою, на якій спочиває наша віра і надія, підтримкою і силою для нашого духовного життя. Ці обітниці ведуть нас до радості в Господі, дозволяючи вдихати небесні пахощі. Своїми дорогоцінними обітницями Він знімає завісу з майбутнього і показує нам славу того, що Він приготував для Своїх дітей... ЩМП 218.3
Нам не слід ставитися до Його обітниць байдуже чи недбало. Нам слід читати їх одну за одною, ретельно і всебічно вивчаючи, приймаючи їхнє багатство, і знаходити в них заспокоєння, розраду і наснагу. Це схоже до милування прекрасними квітами... вони тішать наші почуття своєю привабливістю і ароматом. Бог приготував підтримку для кожної потребуючої душі. Його обітниці зміцнюють усіх — самотніх, бідних, багатих, хворих, засмучених — кожний може отримати своєчасну допомогу, якщо побачить їх, оцінить і вхопиться за них вірою. Бог розсипає Свої благословення на нашому шляху, щоб освітити Своїм світлом наш нелегкий життєвий шлях. І Він очікує, що ми будемо з вдячними серцями приймати Його підтримку і вияв любові (Рев'ю енд Геральд, 11 жовтня 1887 р.). ЩМП 218.4