“Кожного, хто визнає Мене перед людьми, визнаю і Я його перед Моїм Отцем, що на небесах” (Матв.10:32). ЩМП 219.1
Щоб мати справжній вплив на людське серце, істина має бути визнана перед Небом, перед безгрішними світами і перед людьми. Нікому не слід тішити себе нерозважливою думкою, що спасіння можливо заробити, а духовні благословення отримати хитрістю. Ми маємо відкрито і сміливо визнавати Господа перед людьми. “Ви свідки Мої, говорить Господь” (Ісаї 43:10). Людина, яка прагне до досконалості християнського характеру, але не довіряє Йому повністю, не зможе досягнути пізнання Бога і нашого Спасителя Ісуса Христа, поки не стане об'єктом пильної уваги світу, ангелів і людей — містом, що стоїть на вершині гори. ЩМП 219.2
Коли людина з вірою стає на міцну скелю — Ісуса Христа, як на свою підвалину, вона приймає силу від Джерела всього знання, всієї мудрості і праведності. І тоді вже неможливо приховати, на чиєму боці вона перебуває. Прапор Князя Еммануїла, що майорить над її головою, дасть усім ясно зрозуміти, хто дотримується Божих Заповідей і має свідчення Ісуса Христа. Любов Ісуса Христа володіє великою силою (Лист 128, 1895 р.). ЩМП 219.3
Коли Христу поставили питання: “Чи Ти Божий Син?” — Він знав, що за ствердною відповіддю настане неминуча смерть, а відречення залишить пляму на Його людському єстві. Це був час, коли потрібно було мовчати, і час, коли необхідно було говорити. Він мовчав до тих пір, поки Йому не поставили пряме питання. У Своїх настановах учням Він проголосив: “Кожного, хто визнає Мене перед людьми, визнаю і Я його перед Моїм Отцем, що на небесах”. У той момент, коли Ісусові кинули виклик, Він не зрікся Своєї єдності з Богом. Це був урочистий момент випробування Його характеру, і Він витримав це випробування і виправдав Своє покликання. ЩМП 219.4
Він залишив цей епізод Свого життя прикладом для нас, щоб і ми поводилися так само при схожих обставинах. Це вчить нас не відрікатися від віри навіть перед лицем страждань або смерті (Біблійний коментар, т. 5, c. [1124]). ЩМП 219.5