“Тож ми поховані з Ним через хрещення в смерть, щоб так, як Христос встав із мертвих славою Отця, так щоб і ми почали ходити в оновленні життя” (Римл.6:4). ЩМП 72.1
Грішник, який кається і робить необхідні для навернення кроки, вказує своїм хрещенням на смерть, поховання і воскресіння Христа. Він сходить до води на знак смерті Христа і Його поховання, а повстає з води в образ Його воскресіння, не для того, щоб продовжувати старе життя гріха, але щоб жити новим життям у Христі Ісусі (Біблійний коментар, т. 5, c. [1113]). ЩМП 72.2
Він сказав: “Я кладу Свою душу, щоб знову прийняти її” (Івана 10:17). Христос постав з могили до життя, яке було в Ньому. Людське померло, але Божественне — ні. Будучи Богом, Христос володів силою розірвати узи смерті. Він проголосив, що має життя в Собі, щоб збудити, кого захоче. ЩМП 72.3
Усі створені істоти живуть по волі і силі Бога. Вони отримують життя від Сина Божого. Якими би не були вони талановитими, якими би великими здібностями не володіли, вони живляться від Джерела всього життя. Він — Джерело, Ключ життя. Тільки Христос, Який має безсмертя, Який перебував у світлі і житті, міг сказати: “Владу маю його [життя] віддати, і владу маю знову його прийняти”. Христові було дане право дарувати нам безсмертя. Життя, яке Господь віддав за людство, Він знову взяв і віддав людям... ЩМП 72.4
Христос став єдиний з людством, щоб люди могли об'єднатися з Ним у дусі і житті. Його життя стало їхнім життям. У цьому і було достоїнство цього союзу покори Богу. Він сказав засмученим: “Я є воскресіння і життя” (Івана 11:25). Смерть розглядається Христом як сон, тиша, темрява. Він говорить про неї як про нетривалу мить. “І кожний, хто живе й вірить у Мене, сказав він, — не помре” (в.26). “Не побачить смерті повік!” (Івана 8:51). І для віруючого смерть — питання незначне. Для нього смерть — лише сон. “То й померлих в Ісусі Бог приведе з Ним” (1 Сол.4:14) (Вибрані вісті, кн. 1, с. [301-303]). ЩМП 72.5