“Піднесіте верхи свої, брами, і будьте відчинені, входи відвічні, і ввійде Цар слави! Хто ж то Цар слави? Господь сильний й могутній, Господь, що потужний в бою! Піднесіте верхи свої, брами, і піднесіте, входи відвічні, і ввійде Цар слави! Хто ж то Він, той Цар слави? Господь Саваот — Він Цар слави!” (Псал.24:7-10). ЩМП 73.1
Христос прийшов на землю як Бог в образі людини. Він піднісся на Небо як Цар святих. Його вознесіння було гідним Його величного характеру. Він прийшов як Переможець у битві, що полонив переможених. Його супроводжували небесні воїнства з вигуками, хвалою і співами... Усе Небо об'єдналося, щоб зустріти Його (Біблійний коментар, т. 6, c. [1053]). ЩМП 73.2
Найціннішим фактом для учнів Ісуса було те, що Він вознісся від них на Небо таким, яким вони бачили і знали Його — свого Божественного Учителя... Остання згадка учнів про свого Господа була згадкою про люблячого Друга, прославленого Спасителя... Велич небесних супутників Христа і славні ворота Божі, які відкрилися, приймаючи Його, не могла побачити смертна людина. ЩМП 73.3
Якби вся невимовна слава сходження Христа на Небо була відкрита учням, вони не витримали б цього видовища. Якби вони побачили міріади ангелів і почули з Небес вигуки хвали, коли розчинялися вічні двері, то контраст між небесною славою і життям у світі гріха був би настільки великим, що вони навряд чи змогли б знову взяти на себе тягар земного життя. ЩМП 73.4
Їхні почуття не мали наповнитися славою Небес, щоб не втратити з виду характер Христа на землі, який їм належало відобразити. Вони повинні були чітко берегти у своїй свідомості красу і велич Його життя, досконалу гармонію всіх Його якостей і таємну єдність Бога і Людини в Його природі. Як добре, що земне знайомство учнів зі своїм Спасителем завершилося благоговійно, тихо і піднесено. Його видиме вознесіння від світу відповідало покорі і спокою Його земного життя (Біблійний коментар, т. 6, c. [1053]). ЩМП 73.5