“І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту” (Бут.3:15). ЩМП 15.1
Адам та Єва як злочинці стояли перед Богом, очікуючи вироку, що був наслідком їхнього гріха. Однак перед тим, як вони почули про тернину й осот, про смуток і відчай, які стануть їх долею, перед тим, як почути про порох, в який повинні будуть повернутися, їм були сказані слова, які мали вселити в них надію. Незважаючи на те, що їм належало постраждати... вони вже могли передчувати остаточну перемогу... ЩМП 15.2
Бог проголосив: “Я покладу ворожнечу”. Ця ворожнеча виникла й існує внаслідок надприродного втручання. Коли людина згрішила, сама її природа стала злом, і вона виявилася в союзі з сатаною, замість того, щоб протистояти йому. Головний бунтівник, досягнувши успіху в зведенні наших прабатьків і ангелів, розраховував на їхню відданість і підтримку в усіх задумах проти влади Неба... Однак, коли сатана почув, що насіння жінки “зітре... голову”, він зрозумів: хоч і отримав перемогу, спокусивши людину... все-таки Бог якимось таємничим чином відновить у людині втрачену силу і дасть їй можливість протистояти та перемогти свого гнобителя. ЩМП 15.3
Благодать, яку Христос вирощує в душі, викликає ворожнечу проти сатани. Без цієї благодаті людина так і залишалася би бранцем сатани, слугою, який завжди готовий до виконання його наказів. Новий принцип створює конфлікт у душі, де раніше все було спокійно. Дарована Христом сила спонукає людину протистояти тиранові і гнобителю. Коли людина чинить опір, а не потурає гріху, коли вона противиться і перемагає пристрасті, що бушують всередині, тоді стає явною дія цього абсолютно чужого гріховній природі принципу. Святий Дух повинен постійно перебувати в людині, бо без Нього людина не має жодного бажання боротися зі силами темряви (Рев'ю енд Геральд, 18 липня 1882 р.). ЩМП 15.4
Невже ми не приймемо ту ворожнечу, яку Христос поклав між людиною і змієм?... Покладаючись на силу Ісуса Христа, ми можемо сказати: “Я буду переможцем” (Рукопис 31, 1911 р.). ЩМП 15.5