“Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумінням твоїм; і ближнього твого, як самого себе” (Лука 10:26-27). ЗІХ 142.1
Питання “Хто ж мій ближній”? викликало серед Євреїв нескінченні суперечки. Відносно язичників і самарян сумнівів у них не було. Ті були чужинцями і ворогами. Але де провести розподіл між ближніми і далекими у межах свого народу, серед різних класів суспільства? Кого священики, рабини і старійшини повинні вважати ближнім? ЗІХ 142.2
На це запитання Христос відповідає притчею про милосердного самарянина. Він вказує, що своїм ближнім ми маємо вважати не лише того, хто належить до нашої Церкви чи дотримується однакового з нами віровчення. Поняття ближнього ніяк не пов'язане ні з расою, ні з кольором шкіри, ні з класовим поділом. Наш ближній — це кожна душа, поранена і побита ворогом. Наш ближній — це кожна людина, оскільки вона є Божою власністю. ЗІХ 142.3
Притча про милосердного самарянина була розказана у відповідь на питання, поставлене Христові Законником, тобто вчителем Закону. Коли Спаситель говорив з учнями, “один Законник устав і, спокушуючи Його, сказав: Учителю! Що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?” (Лука 10:25). Фарисеї запропонували поставити це запитання з надією, що зможуть піймати Христа Його ж словами і, хвилюючись, чекали відповіді. Але Спаситель не став сперечатися. Він Сам поставив зустрічне запитання: “Що написано в Законі? — запитав Він, — як читаєш?” Євреї все ще обвинувачували Ісуса в недбалому ставленні до Закону, який був даний їх народові на горі Синай, але Він, відхиливши питання про спасіння загострив інше — дотримування Заповідей Божих... ЗІХ 142.4
Законника не задовольняв стан, справ фарисеїв. Він належним чином вивчав Писання, бажаючи зрозуміти їх істинний зміст. У нього була справжня, жива зацікавленість до питання, яке він поставив цілком відверто: “Що мені робити?” У своїй відповіді Христові щодо вимог Закону він не перелічує усю масу церемоніальних і ритуальних вимог. Законник не надає їм значення, а говорить лише про дві основні вимоги, на яких тримається увесь Закон і пророки. Схвалення Спасителем цієї відповіді Законника робить Його недосяжним для рабинів. Вони не можуть обвинуватити Його за підтвердженням того, що було висловлене тлумачем Закону. ЗІХ 142.5
“Так роби, і будеш жити” (Лука 10:28), — сказав Христос. У Своєму вченні Ісус завжди пояснював Закон як єдине божественне ціле, наголошуючи, що неможливо сповідувати один з його принципів і порушувати інший; усі Заповіді мають спільну основу. Доля людини буде визначатись тим, як вона виконує увесь Закон (Наочні уроки Христа, c. [376-378]). ЗІХ 142.6