“Я Пастир добрий! Добрий пастир покладає життя своє за овець” (Йоан.10:11). ЗІХ 189.1
Христос... уподібнює Себе до Пастиря. “Я Пастир добрий, — проголошує Він, — добрий пастир покладає життя своє за овець”. “Я Пастир добрий, і знаю Моїх, а Мої знають Мене. Як Отець знає Мене, так і Я знаю Отця, і Я кладу життя Моє за овець” (Йоан.10:11, 14-15). ЗІХ 189.2
Як земний пастух знає своїх овець, так і божественний Пастир знає Свою отару, розпорошену в цілому світі. “‘Ви — Мої вівці, вівці Мого пасовиська, а Я — Бог ваш’, — слово Господа Бога” (Єзек.34:31). ЗІХ 189.3
У притчі пастир виходить на пошуки однієї овечки, тобто найменшої можливої кількості. Виявивши пропажу однієї, він не оглядає безтурботно отару, яка безпечно розташувалася в кошарі, кажучи: “Я маю дев'яносто дев'ять овець, а тому не варто іти шукати одну загублену. Нехай повертається, і тоді я відчиню двері кошари і впущу її”. Ні, як тільки виявляється пропажа вівці, серце пастиря огортає неспокій. Залишивши дев'яносто дев'ять у кошарі, він вирушає на пошуки заблудної. Якою б темною і тривожною не була ніч, яким би небезпечним не був шлях, якими б тривалими й стомливими не були пошуки, він не вагається, поки не знайде загублену. ЗІХ 189.4
З яким же полегшенням він ловить далеке приглушене слабке мекання. Він рушає на цей звук, видирається стрімким схилом, часом іде понад самим краєм прірви, ризикуючи власним життям. Він шукає в той час, як крик вівці стає дедалі слабшим, що означає: вівця помирає. ЗІХ 189.5
А коли заблудна знайдена, чи жене він її батогом?.. Ні. Він кладе змучену вівцю собі на плечі й повертається додому з радістю і вдячністю, що його пошуки були недаремними. “І, прийшовши додому, скликає друзів своїх та сусідів і каже їм: ‘Радійте зі мною, бо знайшов я мою загублену овечку’” (Лука 15:6). ЗІХ 189.6
Так само, коли добрий Пастир віднаходить загубленого грішника, небеса і земля об'єднуються в радості й вдячності. Бо “на небесах буде більше радості за одного грішника, який покаявся, ніж за дев'яносто дев'ять праведників, які не потребують покаяння” (в. 7) (Служителі Євангелія, c. [181-182]). ЗІХ 189.7
У нашій справі особисте зусилля принесе набагато більше плодів, аніж можна собі уявити. Через брак таких зусиль гинуть душі. Навіть одна душа має безмежну цінність. Про це свідчить Голгофа. Одна навернена до Христа душа стане засобом для навернення інших; тоді плід благословення і спасіння неухильно намножуватимуться (Служителі Євангелія, c. [184]). ЗІХ 189.8