“І нині, прослав Ти Мене, Отче, у Тебе Самого тією славою, яку Я мав у Тебе ще тоді, коли не було світу” (Йоан.17:5). ЗІХ 4.1
В той час, як Боже Слово говорить про людську природу Христа, Котрий жив на нашій планеті, воно так само докладно підтверджує Його предвічне існування. Як божественна Особа і вічний Божий Син, Слово існувало в єднанні зі Своїм Отцем. З давніх-давен Він був Посередником Завіту, в Котрому мали отримати благословення усі народи Землі — як юдеї, так і язичники — за умови, що вони приймуть Його. “І Слово було у Бога, і Слово було Бог” (Йоан.1:1). Перш ніж були створені люди й ангели, “Слово було у Бога, і Слово було Бог”. ЗІХ 4.2
“Усе через Нього сталось, і без Нього не сталось ніщо, що сталось” (Йоан.1:3). Якщо Христос усе створив, то це означає, що Він існував до того, як усе з'явилося. Про це сказано так виразно, що ні в кого не повинно виникати сумнівів. Христос був Богом за Своєю сутністю і в найвищому розумінні. Христос був у Бога споконвіку. Він був Богом над усім, благословенним повіки. ЗІХ 4.3
Господь Ісус Христос, Божий Син, Котрий існував від вічності, — незалежна Особа, однак єдина з Отцем. Він був найвищою славою небес, Володарем небесних істот; Йому по праву належали почесті і шанобливе захоплення з їхнього боку. “Господь мене мав на початку Своєї дороги; перед ділами Своїми, здавна. Я була встановлена, від вічності, раніше заснування землі. Я народилась, коли ще не було безодень, коли ще джерела не дзюрчали водою. Перше, ніж гори постали; перше ніж пагірки виникли, я народилась; коли Він ще землі не створив, ні рівнин, ні початкових пилинок всесвіту; коли Він готував небеса, я була там; коли Він окреслював межі на поверхні безодні...” (Прип.8:22-27). ЗІХ 4.4
Істина про те, що Христос був одне з Отцем перш ніж були покладені основи всесвіту, сяє славою і світлом, що освітлює темряву справжньою божественною славою. Ця безмежно таємнича істина, яка зберігається в неприступному і незбагненному світлі, пояснює інші таємничо-неосяжні істини... ЗІХ 4.5
“Народ, який сидить у темряві, побачив світло велике, і тим, що сидять в країні тіні смертної, засяяло світло” (Матв.4:16). Тут існування Христа і мета Його явлення у світ представлені живими променями світла від вічного престолу (Вибрані вісті, т. 1, c. [247-248]). ЗІХ 4.6
Христос говорить: “Нехай засяє слава Моя, слава, яку в Тебе Я мав, поки світ не постав” (Ознаки часу, 10 травня 1899 р.). ЗІХ 4.7