“Ісус сказавши: ‘Істинно, істинно кажу вам: перше, ніж був Авраам,Я є!’” (Йоан.8:58). ЗІХ 5.1
“Авраам, отець ваш був радий побачити день Мій; і він побачив і зрадів”. На це сказали йому юдеї: “Тобі немає ще й п'ятдесяти років, і Ти бачив Авраама?” Ісус сказав їм: “Істинно, істинно кажу вам: перше, ніж був Авраам, Я є!” (Йоан.8:56-58). ЗІХ 5.2
Ісус пояснює юдеям: хоч вони й визначили, що Йому менше 50 років, однак Його Божественне життя не могло бути виміряне людськими мірками. Життя Христа до Його втілення не вимірюється ніякими числами (Ознаки часу, 3 травня 1899 р.). ЗІХ 5.3
“Перше, ніж був Авраам, Я є!” Христос — предвічний Божий Син, Котрий має в Самому Собі життя. Через Мойсея Він послав ізраїльтянам таку вістку: “Так скажи Ізраїлевим синам: Сущий послав Мене до вас”. ЗІХ 5.4
Пророк Михей пише про Нього: “А ти, Віфлеєме-Ефрате, хоч малий ти у тисячах Юди, — із тебе Мені вийде Той, що буде Владикою в Ізраїлі, і віддавна постання Його, від днів віковічних” (Мих.5:1). ЗІХ 5.5
“Господь мене мав на початку Своєї дороги; перед ділами Своїми, здавна... коли Він поклав морю Свій закон, щоб води не переступали берегів; коли Він закладав основи землі, — то я у Нього була будівничою; я була щодня радістю, звеселяючись перед обличчям Його” (Прип.8:22, 29-30). ЗІХ 5.6
Говорячи про Своє предвічне існування, Христос звертає увагу на прадавні часи. Він запевняє, що просто не існувало такого часу, коли б Він не був у тісній сполуці з вічним Богом. Гой, Чий голос часто чули стародавні юдеї, був у Бога і був з Богом. ЗІХ 5.7
Христос говорив спокійно, з гідністю, впевненістю та силою, що полонило серця книжників та фарисеїв. Вони відчували силу вістки, посланої з неба. Бог стукав до дверей їхніх сердець і просив дозволу увійти (Ознаки часу, 29 серпня 1900 р.). ЗІХ 5.8
Ісус був рівним безмежному і всемогутньому Богові... Він є вічним і самоіснуючим Сином (Рукопис 101, 1897 р.). ЗІХ 5.9
Христос володіє життям, не запозиченим і не успадкованим, а первинним. “Хто мас Сина, той має життя” (1Йоан.5:12). Божественність Христа — це запевнення віруючого у тому, що він отримає вічне життя. “Хто вірус в Мене, — сказав Ісус, — хоч і вмре, оживе. А кожен, хто живе та вірує в Мене, повіки не вмре…” Христос тепер дивився вперед — на Свій другий прихід (Христос — надія світу, c. [530]). ЗІХ 5.10