“І коли Він прибув на другий берег, в землю Гадаринську, там зустріли Його двоє біснуватих, котрі вийшли з могильних печер, дуже люті” (Матв.8:28). ЗІХ 72.1
На світанку Ісус і всі, хто супроводжував Його, досягли берега. Сходило сонце, і його проміння ніжно торкалось води й суші, як благословення світові. Але як тільки вони ступили на берег, перед їхнім зором постало видовище — страшніше, ніж картина лютої бурі. Зі схованок, які знаходились між гробницями, на них напали і готові були розірвати усіх, що були з Ісусом, на шматки двоє біснуватих. ЗІХ 72.2
Учні й супутники Христа, налякавшись повтікали, але, побачивши, що Ісуса немає з ними, повернулись... Він стояв там, де вони Його залишили. Той, Хто втихомирив бурю, зустрівся із сатаною і знову переміг його. Він не злякався демонів... ЗІХ 72.3
Ісус владно наказав нечистим духам вийти з хворих. Його слова проникли в затьмарений розум нещасних людей... Тим часом сталась чудова переміна з біснуватими. В їхні серця проникло світло. Очі жертв диявола засяяли розумом. Їхні обличчя, жорстоко спотворені сатаною, раптом стали спокійними, закривавлені руки опустились, і радісними голосами вони прославляли Бога за своє звільнення... ЗІХ 72.4
Люди Гадаринської землі мали живе свідчення сили і милості Христа. Вони бачили людей, котрим був повернений розум, але налякані тим, що будуть піддані небезпеці їхні земні інтереси, відмовили Переможцеві над князем темряви в прийомі, як небажаному гостеві, і Дар Небес відійшов від їхніх воріт... ЗІХ 72.5
Але зовсім протилежними почуттями пройнялися зцілені біснуваті. Вони хотіли залишатись зі своїм Визволителем. У Його присутності вони почували себе безпечними від демонів, які зробили мученицьким їхнє життя і зруйнували моральні сили. Коли Ісус вже був готовий увійти до човна, вони тримались поруч, а потім впали Йому до ніг, благаючи, щоб Він узяв їх із Собою і вони слухатимуть Його. Але Ісус повелів їм йти додому і розповісти, які великі діла вчинив для них Господь... ЗІХ 72.6
Після того, як Ісус пояснив їм їхні обов'язки, зцілені були готові підкоритись Йому. Недавні бранці сатани тепер розповідали про Ісуса не лише в своїх сім'ях, сусідам, а й пішли у Десятимістя, усюди звіщаючи про Божу спасительну силу і про своє звільнення від демонів. Діючи за порадою Господа, вони отримували більше благословень, ніж мали б, залишаючись з Ісусом. Лише звіщаючи іншим благу вістку спасіння, ми наближаємося до Спасителя... Зцілені, звичайно, не могли навчати людей так, як це робили учні, котрі щодня були з Ісусом, але вони були живим свідченням того, що Ісус — Месія. Вони могли розповісти людям про Його силу, оскільки відчули її на собі (Христос — надія світу, c. [337-338]). ЗІХ 72.7