11 березня. Милість до біснуватих

“І коли Він прибув на другий берег, в землю Гадаринську, там зустріли Його двоє біснуватих, котрі вийшли з могильних печер, дуже люті” (Матв.8:28).ЗІХ 72.1

На світанку Ісус і всі, хто супроводжував Його, досягли берега. Сходило сонце, і його проміння ніжно торкалось води й суші, як благословення світові. Але як тільки вони ступили на берег, перед їхнім зором постало видовище — страшніше, ніж картина лютої бурі. Зі схованок, які знаходились між гробницями, на них напали і готові були розірвати усіх, що були з Ісусом, на шматки двоє біснуватих.ЗІХ 72.2

Учні й супутники Христа, налякавшись повтікали, але, побачивши, що Ісуса немає з ними, повернулись... Він стояв там, де вони Його залишили. Той, Хто втихомирив бурю, зустрівся із сатаною і знову переміг його. Він не злякався демонів...ЗІХ 72.3

Ісус владно наказав нечистим духам вийти з хворих. Його слова проникли в затьмарений розум нещасних людей... Тим часом сталась чудова переміна з біснуватими. В їхні серця проникло світло. Очі жертв диявола засяяли розумом. Їхні обличчя, жорстоко спотворені сатаною, раптом стали спокійними, закривавлені руки опустились, і радісними голосами вони прославляли Бога за своє звільнення...ЗІХ 72.4

Люди Гадаринської землі мали живе свідчення сили і милості Христа. Вони бачили людей, котрим був повернений розум, але налякані тим, що будуть піддані небезпеці їхні земні інтереси, відмовили Переможцеві над князем темряви в прийомі, як небажаному гостеві, і Дар Небес відійшов від їхніх воріт...ЗІХ 72.5

Але зовсім протилежними почуттями пройнялися зцілені біснуваті. Вони хотіли залишатись зі своїм Визволителем. У Його присутності вони почували себе безпечними від демонів, які зробили мученицьким їхнє життя і зруйнували моральні сили. Коли Ісус вже був готовий увійти до човна, вони тримались поруч, а потім впали Йому до ніг, благаючи, щоб Він узяв їх із Собою і вони слухатимуть Його. Але Ісус повелів їм йти додому і розповісти, які великі діла вчинив для них Господь...ЗІХ 72.6

Після того, як Ісус пояснив їм їхні обов'язки, зцілені були готові підкоритись Йому. Недавні бранці сатани тепер розповідали про Ісуса не лише в своїх сім'ях, сусідам, а й пішли у Десятимістя, усюди звіщаючи про Божу спасительну силу і про своє звільнення від демонів. Діючи за порадою Господа, вони отримували більше благословень, ніж мали б, залишаючись з Ісусом. Лише звіщаючи іншим благу вістку спасіння, ми наближаємося до Спасителя... Зцілені, звичайно, не могли навчати людей так, як це робили учні, котрі щодня були з Ісусом, але вони були живим свідченням того, що Ісус — Месія. Вони могли розповісти людям про Його силу, оскільки відчули її на собі (Христос — надія світу, c. [337-338]).ЗІХ 72.7