“Бо ви були колись темрявою, а тепер є світлом у Господі. Поводьтеся, як діти світла” (Ефес. 5:8). ВУС 153.1
Христос сказав Своїм учням: “Ви — світло для світу”. Як сонце піднімається на небосхилі, щоб наповнити світ своїм яскравим світлом, так і послідовники Ісуса повинні проливати світло Істини на тих. хто блукає в темряві обману та забобонів. Однак самі по собі послідовники Христа не мають світла. Їх осяває світло Небес, яке вони повинні відображати у світі... ВУС 153.2
Світло життя пропонується рясною мірою всім. Яскраві промені Сонця праведності вказують шлях усім охочим. Христос — єдині ліки від гріха. Ніхто не має права використовувати свої обставини життя, освіту чи темперамент як виправдання власному бунту проти Бога. Грішники є такими в результаті свого вибору. Наш Спаситель сказав: “Це і є суд, що світло прийшло у світ, але люди полюбили темряву більше, ніж світло, бо їхні діла були погані. Бо кожний, хто чинить зло, ненавидить світло і не приходить до світла, щоб його вчинки не були осуджені”... ВУС 153.3
Коли постають Божі вимоги, прихильники гріха виявляють свій справжній характер у тому, що із задоволенням указують на помилки та промахи інших так званих християн. Вони керовані тим же духом, що і їхній господар, сатана, названий у Біблії “обвинувачем наших братів”. Варто тільки з'явитися недобрій чутці, як швидко вона перебільшується й переноситься з вуст в уста! Як багато людей смакують її, немов грифи на купі сміття... ВУС 153.4
Істинний християнин чинить по правді й “іде до світла, щоб виявилися його діла, бо зроблені вони в Бозі!” Його благочестиве життя та свята мова щодня свідчать проти гріха та грішників. Він — живий представник сповідуваної істини. Про цих щирих послідовників Ісус говорить, що Він не соромиться називати їх братами. Кожен, хто знайде в кінці вічне життя, виявлятиме тут, на Землі, завзяття та посвячення в служінні Богові... Усвідомлювати свій обов'язок — означає виконувати його щиро й безстрашно. Незалежно від наслідків, вони прямують за світлом, яке осяває їхній шлях. Бог істини на їхньому боці, і Він ніколи не залишить їх (Ознаки часу, 9 березня 1882 р.). ВУС 153.5