“Ось який був злочин Содому, сестри твоєї: гординя, ненажерливість, безжурне ледарство. Такі були її злочини та її дочок” (Єзек. 16:49) — переклад І. Хоменка. ВУС 155.1
Бог дав людині працю як благословення, щоб зайняти наш розум, зміцнити наше тіло та розвивати наші здібності. Адам і Єва працювали в Едемському саду, і в розумовій, і у фізичній діяльності вони відчували найвище задоволення святого буття. Коли вони були вигнані з цієї прекрасної оселі через непослух і змушені боротися з непіддатливою землею, щоб добути собі хліб насущний, та ж сама праця була втіхою для їхніх скорботних душ, захисником від спокуси. ВУС 155.2
Розумна праця необхідна як для щастя, так і для процвітання людського роду. Вона робить немічних сильними, боязких сміливими, бідних багатими, а нещасних щасливими. Наша відповідальність співмірна з нашими різними здібностями, і Бог чекає від нас відповідної віддачі тих талантів, які Він дав Своїм рабам. Нагороду визначає не величина талантів, якими ми володіємо, а те, як ми їх використовуємо, — ступінь вірності й сумлінності під час виконання життєвих обов'язків, великих чи малих. ВУС 155.3
Бездіяльність — одне з найбільших проклять, які тільки можуть нас спіткати, адже за ним услід ідуть порок і злочин. Сатана причаївся в засідці, готовий напасти та знищити безтурботних, чия бездіяльність дає йому можливість завоювати їхню прихильність під якоюсь привабливою маскою. Найбільший успіх він має тоді, коли приходить до людей у часи їхньої бездіяльності... ВУС 155.4
Багаті нерідко вважають, що мають право на перевагу серед рівних собі людських істот і на прихильність Бога. Багато хто вважає нижче своєї гідності чесно працювати та з презирством дивиться на своїх ближніх, які бідніші за них. Дітей багатих навчають, що бути джентльменом або леді — значить модно одягатися, уникати будь-якої корисної праці та цуратися спілкування з робочим людом... ВУС 155.5
Такі думки не мають нічого спільного з Божественним задумом у створенні людства... ВУС 155.6
Божий Син вшанував працю. Будучи Величчю Небес, Він обрав Собі земне житло серед бідних і скромних, заробляючи на хліб насущний у скромній теслярській майстерні Йосипа... Шлях працівника-християнина може бути важким і вузьким, але він ушанований Викупителем, Який залишив на ньому Свої сліди, і хто йде цим священним шляхом, той безпечний (Ознаки часу, 4 травня 1882 р.). ВУС 155.7