1 Наближалося ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься. УПО — Луки 22:1
2 А первосвященики й книжники стали шукати, як би вбити Його, та боялись народу... УПО — Луки 22:2
3 Сатана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох. УПО — Луки 22:3
4 І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його. УПО — Луки 22:4
5 Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків. УПО — Луки 22:5
6 І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу... УПО — Луки 22:6
7 І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало. УПО — Луки 22:7
8 І послав Він Петра та Івана, говорячи: Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми. УПО — Луки 22:8
9 А вони запитали Його: Де Ти хочеш, щоб ми приготували? УПО — Луки 22:9
10 А Він їм відказав: Ось, як будете входити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, ідіть за ним аж до дому, куди він увійде. УПО — Луки 22:10
11 І скажіть до господаря дому: Учитель питає тебе: Де кімната, в якій споживу зо Своїми учнями пасху? УПО — Луки 22:11
12 І він вам покаже велику горницю вистелену: там приготуйте. УПО — Луки 22:12
13 І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, і зачали там готувати пасху. УПО — Луки 22:13
14 А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним. УПО — Луки 22:14
15 І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму. УПО — Луки 22:15
16 Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона. УПО — Луки 22:16
17 Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою. УПО — Луки 22:17
18 Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде. УПО — Луки 22:18
19 Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене! УПО — Луки 22:19
20 По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається. УПО — Луки 22:20
21 Та однак, за столом ось зо Мною рука Мого зрадника. УПО — Луки 22:21
22 Бо Син Людський іде, як призначено; але горе тому чоловікові, хто Його видає! УПО — Луки 22:22
23 А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити? УПО — Луки 22:23
24 І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого. УПО — Луки 22:24
25 Він же промовив до них: Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться. УПО — Луки 22:25
26 Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець. УПО — Луки 22:26
27 Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець. УПО — Луки 22:27
28 Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх, УПО — Луки 22:28
29 і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів, УПО — Луки 22:29
30 щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих. УПО — Луки 22:30
31 І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю. УПО — Луки 22:31
32 Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою! УПО — Луки 22:32
33 А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть! УПО — Луки 22:33
34 Він же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене... УПО — Луки 22:34
35 І Він їм сказав: Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого? Вони ж відказали: Нічого. УПО — Луки 22:35
36 А тепер каже їм хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча. УПО — Луки 22:36
37 Говорю бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: До злочинців Його зараховано. Бо те, що про Мене, виконується. УПО — Луки 22:37
38 І сказали вони: Господи, ось тут два мечі. А Він їм відказав: Досить! УПО — Луки 22:38
39 І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його. УПО — Луки 22:39
40 А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу. УПО — Луки 22:40
41 А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився, УПО — Луки 22:41
42 благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!... УПО — Луки 22:42
43 І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили. УПО — Луки 22:43
44 А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю... УПО — Луки 22:44
45 І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби... УПО — Луки 22:45
46 І промовив до них: Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу! УПО — Луки 22:46
47 І, коли Він іще говорив, ось народ з'явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він! УПО — Луки 22:47
48 Ісус же промовив до нього: Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського? УПО — Луки 22:48
49 А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: Господи, чи мечем нам не вдарити? УПО — Луки 22:49
50 І, один із них рубонув раба первосвященикового, та й відтяв праве вухо йому. УПО — Луки 22:50
51 Та Ісус відізвався й сказав: Лишіть, уже досить! І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його. УПО — Луки 22:51
52 А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями... УПО — Луки 22:52
53 Як щоденно Я з вами у храмі бував, не піднесли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада темряви... УПО — Луки 22:53
54 А схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідкома. УПО — Луки 22:54
55 Як розклали ж огонь серед двору, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними. УПО — Луки 22:55
56 А служниця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: І цей був із Ним! УПО — Луки 22:56
57 І відрікся від Нього він, твердячи: Не знаю я, жінко, Його! УПО — Луки 22:57
58 Незабаром же другий побачив його та й сказав: І ти від отих. А Петро відказав: Ні, чоловіче!... УПО — Луки 22:58
59 І як часу минуло з годину, хтось інший твердив і казав: Поправді, і цей був із Ним, бо він галілеянин. УПО — Луки 22:59
60 А Петро відказав: Чоловіче, не відаю, про що ти говориш... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав. УПО — Луки 22:60
61 І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене. УПО — Луки 22:61
62 І, вийшовши звідти, він гірко заплакав! УПО — Луки 22:62
63 А люди, які ув'язнили Ісуса, знущалися з Нього та били. УПО — Луки 22:63
64 І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: Пророкуй, хто то вдарив Тебе? УПО — Луки 22:64
65 І багато інших богозневаг говорили на Нього вони... УПО — Луки 22:65
66 А коли настав день, то зібралися старші народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій, УПО — Луки 22:66
67 і казали: Коли Ти Христос, скажи нам. А Він їм відповів: Коли Я вам скажу, не повірите ви. УПО — Луки 22:67
68 А коли й поспитаю вас Я, не дасте Мені відповіді. УПО — Луки 22:68
69 Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої! УПО — Луки 22:69
70 Тоді всі запитали: То Ти Божий Син? А Він їм відповів: Самі кажете ви, що то Я... УПО — Луки 22:70
71 А вони відказали: Нащо потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст! УПО — Луки 22:71