Любов'ю служіть один одному (Гал. 5:13). ННП 202.2
Любов — це шовковий шнур, яким зв'язані серця. Нам не слід вважати, що ми повинні виставляти себе як зразок. Доки будемо думати про себе і про те, чим нам зобов'язані інші, доти не зможемо працювати для спасіння душ. Коли Христос оволодіє нашими серцями, ми більше не робитимемо обмежене коло власної персони центром своїх думок та уподобань. ННП 202.3
Яку дивовижну повагу до людського життя виявив Ісус у місії Свого життя! Він стояв серед людей не як цар, котрий вимагає уваги, пошани, служіння, а як той, хто бажає служити й піднести людство. Він сказав, що прийшов не для того, аби Йому служили, натомість послужити... У кожній людській істоті Христос бачив того, хто потребував людського співчуття. Багато хто з нас готовий послужити певній групі людей, але саме тих, для кого Христос бажає зробити нас благословенням (якби ми не були такими безсердечними, жорстокими, егоїстичними), ми обминаємо як недостойних нашої уваги... ННП 202.4
Нам усім потрібно краще засвоїти великий урок прощення... Найбільша несправедливість, яку ми можемо виявити до інших, — це не прощати, вважаючи, що вони якимось чином ображають нас. Це — найбільш небезпечна позиція для людини, яка називає себе християнином, адже як вона поводиться зі своїми братами, так і Небесний Господь поведеться з нею. ННП 202.5
Нам необхідно мати більш піднесені та ясні уявлення про характер Христа... Ми не повинні думати про Бога тільки як про Суддю і забувати, що Він — люблячий Отець. Ніщо не може заподіяти нашій душі більшої шкоди, ніж це, оскільки все наше духовне життя формується з наших понять про Божий характер. Нам потрібно засвоїти уроки про любов Ісуса.42MS 35, 1886 ННП 202.6
“Отже, наслідуйте Бога, як улюблені діти, та живіть в любові, як і Христос полюбив нас і видав Себе за нас як дар і жертву Богові, як приємні пахощі” (Ефес. 5:1, 2). Саме такої висоти любові нам необхідно досягнути. Полотно цієї любові не заплямоване егоїзмом.43MS 1, 1899 ННП 203.1