“Тому присягнув Я домом Ілія, що не очиститься гріх Ілієвого дому жертвою та жертвою хлібною навіки” (1 Сам. 3:14; див. також 1 Сам. 2:22-36). БМ 158.3
Ілій не керував своєю сім'єю згідно з Божими правилами. Він діяв на власний розсуд… Багато людей сьогодні припускаються подібної помилки, вважаючи, що їхній метод виховання дітей кращий за той, який дав Бог у Своєму Слові. Вони сприяють укоріненню в дітях недобрих звичок, вдаючись до таких виправдань: “Мої діти ще занадто малі, щоб їх карати. Почекаємо, коли вони подорослішають і будуть більше розуміти”. Так недобрі звички укорінюються, стаючи другою натурою. Діти виростають невихованими, не визнаючи жодних обмежень, з такими рисами характеру, які стають для них прокляттям на все життя і легко передаються іншим (Патріархи і пророки, c. [578, 579]). БМ 158.4
Як протилежність історії про вірність Авраама існує розповідь про Ілія, який дозволяв звершувати служіння своїм синам, викритим у страшному беззаконні. Тут міститься урок для всіх батьків… Не приборкуючи розбещеність, Ілій потурав своїм синам. Наслідком цього став гріх, який неможливо було спокутувати ні жертвами, ні приношеннями (Лист 144, 1906 р.). БМ 159.1
У той час як багато хто помиляється, суворо ставлячись до своїх дітей, Ілій вдався до інших крайнощів… У дитинстві недолікам його дітей не надавали значення, а в дні молодості їх виправдовували. До повелінь батьків вони ставилися зневажливо, а батько не наполягав на послуху. БМ 159.2
Діти побачили, що можуть утримувати лінію контролю, і користувалися цією можливістю. З віком сини Ілія втратили будь-яку повагу до свого м'якосердого батька. Вони нестримно занурилися в гріх. Батько заперечував їм, але його слова залишалися без уваги. Щодня діти чинили гріхи й огидні злочини до тих пір, поки Сам Господь не вилив Свої суди на порушників Його Закону… БМ 159.3
Сам Господь постановив, що гріхи синів Ілія неможливо спокутувати за допомогою жертви або приношення. Якою великою і жалюгідною стала їхня поразка! Мужі, які мали виконувати священні обов'язки, були засуджені й відлучені від милості справедливим і святим Богом (Біблійний коментар АСД, т. 2, c. [1009, 1010]. Коментар Е. Уайт). БМ 159.4