“Ми згрішили перед Господом!.. Не переставай кликати за нас до Господа” (1 Сам. 7:6, 8; див. також 1 Сам. 7). БМ 160.3
Самуїл відвідував міста й села краю, намагаючись навернути серця людей до Бога їхніх батьків; і його зусилля не були даремними. Після 20 років тяжкого гніту ворогів “ввесь Ізраїлів дім плакав за Господом”. Самуїл обіцяв їм Божі благословення за умови: “Якщо ви цілим вашим серцем вертаєтеся до Господа, повикидайте з-поміж себе чужих богів та Астарт, і міцно прихиліть свої серця для Господа, і служіть Самому Йому”. Як бачимо, що за днів Самуїла проповідувалося практичне благочестя — релігія серця, — як і за днів Христа, коли Спаситель перебував на Землі. Для стародавнього Ізраїлю зовнішні форми релігії, позбавлені благодаті Христа, не мали жодної цінності. Такими самими вони залишаються і для сучасного Ізраїлю. БМ 160.4
Сьогодні, як і за часів стародавнього Ізраїлю, існує потреба у відродженні правдивої релігії серця. Покаяння — це перший крок, який повинні зробити всі, хто бажає навернутися до Бога. Ніхто не зробить цієї роботи за іншого. Кожний з нас повинен упокорити душу перед Богом і залишити своїх ідолів. Коли ми зробимо все, що в наших силах, Господь подарує нам Своє спасіння… БМ 161.1
До Міцпи зійшлося багато людей. Тут вони урочисто постили. Люди з глибоким упокоренням визнавали свої гріхи і на доказ того, що вони вирішили виконувати почуті вказівки, поставили Самуїла суддею… БМ 161.2
У той час як Самуїл приносив у жертву цілопалення ягня, филистимляни розпочали бій… Знялася страшенна буря над військом, що йшло в наступ, і в результаті вся земля вкрилася мертвими тілами могутніх воїнів. Ізраїльтяни заніміли в благоговінні, тремтячи від страху й надії. Дивлячись на загибель своїх ворогів, вони розуміли, що Бог прийняв їхнє цілопалення… БМ 161.3
Як для цілих держав, так і для кожної людини зокрема шлях послуху Богові — єдиний безпечний і щасливий шлях, у той час як беззаконня призводить лише до нещастя й поразки (Патріархи і пророки, c. [590, 591]). БМ 161.4