Go to full page →

12 липня. Кому належить хвала? БМ 220

“Нехай буде благословенний Господь, Бог твій, що вподобав тебе, щоб посадити тебе на Ізраїлів трон, через Господню любов до Ізраїля навіки. І Він настановив тебе царем, щоб чинити право та справедливість” (1 Цар. 10:9; див. також 1 Цар. 10:1-13). БМ 220.1

Зодчим храму був Хтось більший за Соломона, мудрість і слава Котрого виявлялися в усьому. Люди, які не знали цього, звичайно, захоплювалися Соломоном, вихваляючи його як архітектора й будівничого, але цар рішуче відкидав такі спроби. БМ 220.2

Так було й тоді, коли Соломона відвідала цариця Шеви. Наслухавшись про його мудрість і чудовий збудований ним храм, вона вирішила “випробувати його загадками”; вона на власні очі пересвідчилася в його славних ділах. У супроводі почту слуг і верблюдів, “що несли пахощі, і з дуже численним золотом, і з дорогим камінням” цариця здійснила довгу подорож до Єрусалима. БМ 220.3

“І прийшла вона до Соломона, і говорила йому все, що було на серці її”. Вони розмірковували про таємниці природи, і Соломон розповів їй про Бога Всесвіту, великого Творця, Котрий перебуває на висотах небесних і панує над усім. “І Соломон вияснив їй усі її слова, — не було речі, незнаної цареві, якої не порішив би він їй” (1 Цар. 10:1-3; див. 2 Хронік 9:1, 2). БМ 220.4

“І побачила цариця Шеви всю Соломонову мудрість, та дім, що він збудував… І сказала вона до царя: ‘Правдою було те, що я чула в своїм краї про твої діла та про твою мудрість. І не повірила я тим словам, аж поки не прийшла та не побачили мої очі, і ось не була представлена мені й половина: ти перевищив мудрість та добро тієї слави, про яку я чула!’” БМ 220.5

За час візиту цариці Соломон настільки вичерпно просвітив її щодо Джерела своєї мудрості та процвітання, що вона вже не звеличувала людину, а натомість визнала: “Нехай буде благословенний Господь, Бог твій, що вподобав тебе, щоб посадити тебе на Ізраїлів трон, через Господню любов до Ізраїля навіки. І Він настановив тебе царем, щоб чинити право та справедливість” (1 Цар. 10:9). Бог бажав, щоб саме таке уявлення мали про Нього всі народи (Пророки і царі, c. [66, 67]). БМ 220.6