“Є зло, що я бачив під сонцем, мов помилка, що повстає від володаря: на великих висотах глупота буває поставлена, а багаті сидять у низині!” (Екл. 10:5, 6). БМ 221.1
Дивне видовище можна було побачити навпроти Божого храму за днів царя Йосії. На вершині Оливної гори, підносячись над гаями миртових і оливкових дерев, непристойно випирали гігантські ідоли. Йосія наказав зруйнувати цих ідолів. Повеління було виконане, і розламані частини покотилися вниз до Кедронського потоку. Від колишніх ідолів залишилися купи руїн. БМ 221.2
Однак багатьох благочестивих людей хвилювало питання: як сталося, що ця язичницька архітектурна споруда, яка знаходилася навпроти ущелини Йосафата, була поруч з Божим храмом? Чесна відповідь має бути такою: будівельником був Соломон, найбільший із царів, який будь-коли правив державою. Ці ідоли свідчили: той, кого шанували й вихваляли як наймудрішого із царів, став жалюгідною руїною… БМ 221.3
Його характер, колись благородний, сміливий і відданий Богові та праведності, тепер зіпсувався. Надмірні витрати Соломона на задоволення своїх егоїстичних бажань зробили його інструментом в руках сатани. Його совість притупилася. Зі справедливого та праведного судді він перетворився на тирана й деспота… Соломон намагався об'єднати світло з темрявою, Христа з Веліяром, чистоту з насильством. Замість того щоб долучати язичників до істини, він допустив, що в його релігію проник дух язичництва. Соломон став відступником (Рукопис 47, 1898 р.). БМ 221.4
Сліди відступництва Соломона зберігалися протягом століть після його смерті. Люди, які йшли на поклоніння до храму, могли бачити гору відступлення. Ця гора нагадувала їм про будівельника багатого і чудового храму — про найвідомішого з усіх царів, який відійшов від Бога та спорудив жертовники язичницьким Ідолам, про могутнього правителя землі, який не зміг керувати власним характером. Соломон зійшов у могилу розкаяною людиною, проте його покаяння та сльози не могли стерти зі схилів гори сліди його сумного відступлення від Бога. Зруйновані стіни та зламані колони протягом тисячі років були безмовними свідками відступництва найбільшого царя з усіх, хто будь-коли сидів на земному троні (Біблійний коментар АСД, т. 2, c. [1032, 1033]. Коментар Е. Уайт). БМ 221.5